ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 35/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну ДСП “Чорнобильська АЕС”
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 17.05.2005р.
у справі № 35/270 господарського суду м. Києва
за позовом ДСП “Чорнобильська АЕС”
До ДП “НАЕК “Енергоатом”
про стягнення 16374,18грн.
в судовому засіданні взяли
участь представники сторін Стужна В.М. дов. б/н від
від ДСП “Чорнобильска АЕС” 03.08.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.12.2004р. у справі
№ 35/270 (суддя Михальська Ю.Б.) позов ДСП “Чорнобильська АЕС»
до ДП “НАЕК “Енергоатом» про стягнення 16374,18грн. задоволений
частково. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Державного
спеціалізованого підприємства “Чонобильська АЕС», а у випадку
відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого
державним виконавцем під час виконання судового рішення, -
13439,94грн. основного боргу; 134,40грн. витрат по сплаті
державного мита; 96,85грн. –витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог
відмовлено.
Не погодившись з даними рішенням ДП “НАЕК “Енергоатом» подало
апеляційну скаргу в якій просило рішення господарського суду
м. Києва від 09.12.2004р. у справі № 35/270 скасувати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2005р. у справі № 35/270 (судді: Куца М.М.; Дзюбко П. О.;
Алданова С.О.) рішення господарського суду м. Києва від
09.12.2004р. у справі № 35/270 змінено, а апеляційну скаргу
залишено без задоволення. Стягнуто з ДП “НАЕК “Енергоатом» на
користь ДСП “Чорнобильска АЕС» 4865,42гн. основного боргу,
48,65грн. витрат по сплаті державного мита, 34,7грн., витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з даною постановою ДСП “Чорнобильська АЕС»,
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17.05.2005р. у справі № 35/270, як
прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про наявність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що сума стягнення у
розмірі 7346,94грн. підтверджена актом звірки розрахунків станом
на 01.01.2002року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2005р. у справі № 35/270 рішення господарського суду
м. Києва від 09.12.2004р. у справі № 35/270 змінено, а
апеляційну скаргу залишено без задоволення. Стягнуто з ДП “НАЕК
"Енергоатом» на користь ДСП “Чорнобильска АЕС» 4865,42гн.
основного боргу, 48,65грн. витрат по сплаті державного мита,
34,7грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
позивачем пропущений строк позовної давності, а саме: позивач
подав позовну заяву 30.04.2004року, а відповідно до ст. 71 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом
особи, право якої порушено встановлюється в три роки, і тому
вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з
відповідача заборгованості в сумі 4865,42грн. за період
з.07.2001року по вересень 2002року.
Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає
матеріалам справи та положенням закону.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.12.1999р. між
Державним підприємством НАЕК “Енергоатом» в особі відособленого
підрозділу “Чорнобильська АЕС”, правонаступником якого є
державне спеціалізоване підприємство „Чорнобильська АЕС»
(позивач у справі) та Державним аварійно-технічним центром,
правонаступником прав та обов'язків якого є ДП „НАЕК
“Енергоатом» (відповідач у справі), було укладено договір
№ 52-ЧАЕС-99 на користування комунальним водопроводом.
Відповідно до зазначеного договору позивач відпускає відповідачу
з комунального водопроводу питну воду в кількості не більше 1
182 куб. м. в рік.
Згідно довідок-розрахунків позивачем з.01.2000 року по вересень
(включно) 2002 року за договором № 52-ЧАЕС-99 від 31.12.1999
відпущено господарсько питну воду на загальну суму 13 439,94грн.
Судом першої інстанції вірно досліджено, що зі змісту пунктів 8,
9 договору, сторонами не визначений строк оплати за
водоспоживання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,
кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від
дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не
випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до
відповідача з вимогою про виконання зобов'язання в порядку
статті 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
на суму 13
439,94 грн. за договором № 52-ЧАЕС-99 від 31.12.1999р. за
відпущену питну воду (лист позивача: № 39/323-2821 від
29.04.2004р, який надісланий відповідачу 30.04.2004).
Місцевий суд дійшов до вірного висновку, що заперечення
відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для
захисту порушеного права, необґрунтованими.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним
чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті спожитої води
з.01.2000 року по вересень 2002 року в сумі 13 439,94 грн., на
день вирішення спору в суді сума заборгованості відповідачем
сплачена не була.
Суд першої інстанції обґрунтовано дослідив, що станом на
01.01.2000 року (на дату укладення договору) заборгованість
позивача перед відповідачем складала 87913,21 грн., оскільки це
підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та не
заперечується сторонами.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами
заборгованість позивача перед відповідачем станом на 01.01.2001
становила 63240,23 грн., яка була погашена згідно авізо № 106
від 31.03.2001.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що з наданих
документів, сума заборгованості відповідача за договором також
не була зменшена на суму 7346,94 грн. згідно протоколу
взаємозаліку від 25.01.2001, що підтверджується підписаним
сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2002
року.
Нарахування за водоспоживання в сумі 4232,99 грн. за період
січень-травень 2000р. не заперечувалася відповідачем, що
підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.06.2000р..
Місцевим судом встановлено, що заборгованість в сумі 7346,94 за
2000 рік підтверджена відповідачем в акті звірки станом на
01.01.2002р., суми нарахувань за 2001 та 2002 роки не
заперечувалися відповідачем, про що був складений акт звірки
взаємних розрахунків станом на 01.11.2002р.
Висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині
стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
1830,36 грн. інфляції та 1103,88 грн. - 3% річних за
період з 01.02.2000 року по 01.11.2003 року задоволенню не
підлягають, є вірним і відповідає нормам чинного законодавства,
оскільки їх розрахунок не відповідає матеріалам справи щодо
визначення моменту виникнення прострочення зобов'язань по
оплаті.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд першої інстанції у повному обсязі з’ясував
матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанову Київського
апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у справі
№ 35/270 необхідно скасувати, рішення господарського суду
м. Києва від 09.12.2004р. у справі № 35/270 залишити без змін.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ДСП “Чорнобильська АЕС» на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у
справі № 35/270 задовольнити.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2005р. у справі № 35/270 скасувати. Рішення господарського
суду м. Києва від 09.12.2004р. у справі № 35/270 залишити без
змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова