Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Рибака В.В., Семчука В.В.,

розглянувши матеріали ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський

касаційної скарги елеватор”

на рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року

у справі

господарського суду м. Києва

за позовом ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор”

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 288 232,50 грн.,

за зустрічним позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор”

про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей

державного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 862 222,19 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Сич А.В., Доглополов О.В.,

- відповідача: Пата С.П. , Тарнавська О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2004 року ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” звернулось до господарського суду з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 288232,50 грн.

У лютому 2005 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 862222,19 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року в задоволені первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволені первісного позову ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” подало касаційну скаргу в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року в частині відмови у задоволені первісного позову скасувати та прийняте нове рішення, яким первісний позов задовольнити та стягнути на користь позивача 288232,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.1999 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ДП ДАК “Хліб України” “Братолюбівський елеватор” було укладено договір № 109 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

За умовами укладеного договору предметом договору є відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до п. 4.3. договору № 109 Державний комітет України по матеріальних резервах зобов’язаний відшкодовувати витрати зберігача по зберіганню, виходячи з розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між відповідачем та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

На момент укладення договору № 109 від 01.08.1999 року, п. 4.3 договору узгоджувався з положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.08.1998 року № 673-р (673-98-р) відповідно до яких дозволено Держкомрезерву проводити розрахунки з хлібоприймальними підприємствами за зберігання зерна шляхом здійснення взаємозаліків між цими підприємствами та енергогенеруючими компаніями за спожиту електроенергією із зменшенням на відповідну суму боргу енергогенеруючих компаній перед Держкомрезервом за використані у 1998 році вугілля, мазут, природний газ державного резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року № 755 “Про утворення державного підприємства “Енергоринок” (755-2000-п) встановлено, що розрахунки за електричну енергію, придбаному на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову обґрунтував тим, що між сторонам не було внесено змін до умов договору в частині розрахунків з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 755. (755-2000-п) З таким висновком судова колегія погодитись не може враховуючи наступне.

Оскільки, суд першої інстанції не врахував, що п. 4.3. укладеного договору з 26.05.2000 року (момент набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 05.05.2000 року (755-2000-п) ) є недійсним в силу закону та не застосував відповідно правові наслідки недійсності пункту 4.3. договору № 109 від 01.08.1999 року.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вище наведене, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені первісного позову підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий розгляд. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України (1798-12) , повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача і відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року у справі № 15/531 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 року у справі № 15/531 залишити без змін.