ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 21/129-39/458
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А. (доповідач)
Суддів: Панченко Н.П.
Плахотнюк С.О.
розглянувши
касаційну
скаргу ТОВ “Укрресурс”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.05.2005року
у справі № 21/129-39/458 господарського суду
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрресурс”
товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробниче підприємство Укр-метал”
про розірвання договору купівлі-продажу
за зустрічним
позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробниче підприємство Укр-метал”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрресурс”
про примусове виконання обов’язку в натурі
за участю представників сторін:
- позивача (ТОВ “Укрресурс”) –Снігир Т.А., Абросімова О.В.
- відповідача (ТОВ Виробниче підприємство Укр-метал”) –Хілова
І.М., Козачук Ю.С.
11.10.2005 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до
18.10.2005р.
18.10.2005 року, у зв’язку з відсутністю з поважних причин
судді-доповідача Плюшка І.А., розгляд касаційної скарги було
відкладено на 25.10.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2005 р. у справі
№ 21/129-39/458, після нового розгляду даної справи, задоволено
позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрресурс” до
Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство
„Укр-метал” про розірвання договору купівлі-продажу № 05 від
05.11.2002 р. та акту приймання-передачі до нього від 05.11.2002
р., у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати
покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче
підприємство „Укр-метал”.
Постановою Апеляційного господарського суду м. Києва від
17.05.2005р. у справі № 21/129-39/458 апеляційну скаргу ТОВ
“Виробниче підприємство Укр-метал” задоволено частково:
оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від
31.01.2005р. № 21/129-39/458 скасовано повністю і прийнято нове
рішення, яким в задоволенні первісного позову про розірвання
договору купівлі-продажу № 05 від 05.11.2002р. ТОВ “Укрресурс”
відмовлено повністю, а зустрічний позов ТОВ “ВФ Укр-метал” про
зобов’язання передання ТОВ “Укрресурс” необхідної документації
для оформлення права власності на майновий комплекс, що є
предметом договору залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ТОВ
“Укрресурс” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України.
У касаційній скарзі ТОВ “Укрресурс” посилається на те, що
оскаржувана ним постанова винесена з порушенням норм
процесуального та матеріального права, на незаконність та
безпідставність висновків апеляційного суду і просить
оскаржувану ним постанову скасувати, а рішення господарського
суду від 31.01.2005р. залишити в силі.
В судовому засіданні позивач надав відзив на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним та
місцевим господарським судом норм процесуального права і
матеріального права, судова колегія прийшла до висновку про
задоволення касаційної скарги ТОВ “Укрресурс” виходячи з
наступного.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що 05.11.2002 р. між
сторонами справи було укладено договір купівлі-продажу за № 05
об’єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ,
вул. Будіндустрії, 8 (далі –Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, продавець (ТОВ Укрресурс)
зобов’язався продати та передати у власність покупця (ТОВ “ВП
Укр-метал”), а покупець зобов’язався прийняти відокремлене майно
(об’єкти майнового комплексу з виробництва бетону та
залізобетонних виробів) загальною площею 3 102, 00 кв. м. , яке
належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу № 03 від
29.08.2002 р., та сплатити за нього ціну, зазначену в договорі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2002р.
позивачем за первісним позовом було передано відповідачу майно,
що обумовлено в п. 1.1 договору № 05 від 05.11.02р., шляхом
укладання акту прийманні-передачі за ціною 1 250 000, 00 грн. За
умовами договору № 05 оплата за придбане майно провадиться
покупцем до 31.12.2002 р. з моменту реєстрації даного Договору в
Київському БТІ та реєстрації права власності на об’єкти
нерухомості шляхом перерахування грошової суми, вказаної у в
п. 3.1. даного договору, на розрахунковий рахунок продавця.
Як свідчать матеріали справи, покупцем не було здійснено оплату
продавцю за придбане майно у строк встановлений договором та не
зареєстровано договір від 05.11.02р. в Київському БТІ. Цей факт
підтвердили сторони в судовому засіданні.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову
апеляційний господарський виходив з невиконання ТОВ “Укрресурс”
свого обов’язку по переданні відповідачу (за первісним позовом)
необхідної документації для оформлення останнім права власності
на майновий комплекс, який є предметом спірного договору, а
також з того, що у Відповідача ще не виник обов’язок по оплаті
за придбане майно, не дивлячись на встановлений договором строк
(до 31.12.2002р.).
Але з наведеними мотивами відмови в задоволенні позову, не можна
погодитись, оскільки висновки суду апеляційної інстанції
зроблені без достатніх правових підстав, та не відповідають
дійсності.
Згідно з ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка порушила
зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу
або необережності), якщо інше не встановлено договором або
законом. Частиною другою даної статті встановлено, що
відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила
зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна
вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею
зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є
підставою для застосування господарських санкцій, передбачених
цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа
є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї
заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Докази того, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів
щодо належного виконання свого зобов’язання за договором
відсутні в матеріалах справи та не встановлені судом апеляційної
інстанції.
Крім того, апеляційний господарський суд не дав належної оцінки
письмовій відповіді з БТІ від 15.12.04р.(на заяву ТОВ “ВП
Укр-метал” від 08.12.04р.) Даний доказ був досліджений судом
першої інстанції та свідчить про те, відповідач не звертався до
Київського БТІ з приводу реєстрації права власності на об’єкти
нерухомого майна, проданих за Договором. Як правильно
встановлено місцевим господарським судом, це й було причиною
відсутності реєстрації в БТІ договору, що й зобов’язав з’ясувати
господарський суд першої інстанції своєю постановою від
19.10.2004р. № 21/129 Вищий господарський суд України.
Частиною другою ст. 218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
учасник господарських відносин відповідає за невиконання або
неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення
правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що
ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення
господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено
законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення
господарського зобов'язання несе господарсько-правову
відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання
зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної
сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов
здійснення господарської діяльності.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань
контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для
виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника
необхідних коштів.
Апеляційний господарський суд прийшов до хибного висновку, що
обов’язок відповідача по оплаті придбаного ним майна ще не
виник, а обставиною, що його породжує є реєстрація Договору в
Київському БТІ.
Крім того, суд, в посилання на ст. 538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
обумовлює наявність одночасного виконання сторонами своїх
зустрічних зобов’язань. Але при застосуванні даної норми права
виявляє однобокість.
Як вірно встановлено судом, згідно з ст. 224 ЦК Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на дату виникнення спірних правовідносин,
(ст. 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) –чинного на момент розгляду
справи), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується
передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується
прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться, а одностороння відмова від виконання свого
зобов’язання не допускається.
Факт належного виконання продавцем свого зобов’язання
підтверджується матеріалами справи.
Постановляючи рішення суд апеляційної інстанції безпідставно
посилався на п. 6.5. договору від 05.11.02р, як на такий, що не
був виконаний продавцем та від якого залежить реєстрація
Договору у Київському БТІ, оскільки вказаний пункт містить
зобов’язання Позивача підготувати та передати Відповідачу
необхідну документацію (не визначену за переліком) для
подальшого оформлення майнового комплексу. Проте, з таким
висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки сторони
договору, у тому числі й у даному пункті не визначили переліку
такої документації, строків її передання, а також не дійшли
згоди, яким чином повинна оформлюватись передача документів.
За таких обставин, апеляційний господарський суд неправомірно та
безпідставно встановив, що такий строк для продавця вже настав
та самостійно визначив перелік необхідної для передання
документації.
В силу ч. 1 ст. 666 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо продавець не
передає покупцеві приналежності товару та документи, що
стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром
відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного
законодавства, покупець має право встановити розумний строк для
їх передання. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що у
разі, якщо приналежності товару або документи, що стосуються
товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має
право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути
товар продавцеві.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ “ВП Укр-метал” не
зверталось до ТОВ “Укрресурс” з пропозицією передання йому
необхідних документів та приналежностей, необхідних йому для
реєстрації договору в БТІ, а також щодо узгодження необхідних
для оформлення права власності на майно документів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, обов’язок по
реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна лежить на
набувачу за договором, так само як і реєстрація у БТІ
правовстановлюючого документу.
Апеляційним господарським судом неправильно застосовано
Тимчасове положення “Про порядок реєстрації права власності на
нерухоме майно”, зареєстроване в Міністерстві юстиції України
18.02.2002року № 157/6445.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2. цього Положення, для реєстрації
прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на
нерухоме майно до БТІ подаються: заява про реєстрацію прав
власності; право встановлювальні документи (додаток № 1 до
положення); їх копії (нотаріально засвідчені), а при реєстрації
прав власності, які виникли відповідно до договорів, що не
посвідчені в нотаріально, також довідка з Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на
підставі відповідного запиту БТІ, та витяг з Реєстру застав
рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави
на об'єкт нерухомого майна.
Пунктом 3.3. цього Положення визначені підстави для відмови у
реєстрації прав на нерухоме майно.
Докази того, що ТОВ “ВП Укр-метал” відмовлено в реєстрації права
власності об’єктів нерухомості по причині не передання ТОВ
Укрресурс” необхідних для такої реєстрації документів відсутні в
наявних матеріалах справи.
Відповідно до положень частини 2 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та
інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є
таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим
шкоди друга сторона значною мірою позбавилася того, на що вона
розраховувала при укладенні договору.
Згідно з положенням п. 3 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
односторонньої відмови від договору у повному обсязі або
частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або
законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 4 ст. 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо покупець
відмовився прийняти та оплатити товар, покупець має право за
своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від
договору купівлі-продажу. Аналогічна норма права закріплена була
і в ст. 232 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 18.07.1963 р.
Як встановлено матеріалами справи, внаслідок відмови відповідача
оплатити майно, позивач 01.10. 2003 р. звернувся до відповідача
з листом № 1/10-03 про відмову від договору.
За таких обставин, відмова позивача є правомірною та такою, що
ґрунтується на передбачених законом правах, а договір та
правовідносини сторін, що випливають з нього, припинили свою дію
з 01.10.2003 р. –моменту відмови від договору позивача.
Щодо постанови апеляційної інстанції в частині залишення
зустрічного позову без розгляду, то слід зазначити наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ні договір № 05 від
05.11.2002 р. ні зустрічний позов, ні матеріали справи не
містять переліку необхідної документації, яку позивач за цим
позовом вимагає відповідача йому передати. Не містить і строку
її передання даний договір.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається в
обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
містить вичерпний перелік підстав
залишення позову без розгляду. З цього приводу судом виноситься
ухвала.
Відповідно, апеляційним господарським судом має місце порушення
норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної
інстанції неправомірно залишив зустрічний позов без розгляду та
погоджується з рішенням місцевого господарського суду, який
відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга ТОВ “Укрресурс” підлягає задоволенню, а постанова
Апеляційного господарського суду м. Києва від 17.05.2005року у
справі № 21/129-39/458 - скасуванню.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-9,111-10,111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, –
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрресурс”
задовольнити.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2005року у справі № 21/129-39/458 скасувати.
3.Рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2005 р. у
справі № 21/129-39/458 залишити в силі.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Судді: Н.Панченко
С.Плахотнюк