Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Дерепи В.І.,

суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Тернопільського зонального відділення військової служби правопорядку

На постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року

у справі № 11/30-540

за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки, м. Тернопіль

До Тернопільського зонального відділення військової служби правопорядку

Про примусове виселення з приміщення комунальної власності

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –Канюченко Н.П. , Запольський В.Г.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 6.05.2005 року (суддя А.Сидорук) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у зв’язку з тим, що спори з участю фізичних осіб розглядаються загальними судами, а тому не підлягають вирішенню в господарських судах України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року (судді Г.Кордюк, О.Бобеляк, А.Орищин) ухвала господарського суду Тернопільської області від 6.05.2005 року скасована, а справа передана на розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В касаційній скарзі Тернопільське зональне відділення військової служби правопорядку, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 6.05.2005 року залишити без змін.

Заслухавши представників відповідача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Тернопільської області та Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” (3018-14) місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (1798-12) . Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України (частина 2 статті 1 цього Кодексу (1798-12) ).

Виходячи з конституційних положень, законодавцем встановлено у статті 12 Господарського кодексу України (436-15) , що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають не лише при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а й з інших підстав, зазначених у законодавстві. Тобто диспозитивна норма статті 12 Господарського кодексу України (436-15) конкретизує конституційну норму в розрізі господарського судочинства.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про примусове виселення відповідача з приміщення комунальної власності № 3063, що знаходиться в м. Тернополі, вул. Шевченка, 21.

Оскільки позивач заявив вимогу про примусове виселення з приміщення, суд вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду повинен був з’ясувати можливість розгляду справи з точки зору суб’єктного складу учасників процесу.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що суб’єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті 21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , з висновком місцевого господарського суду щодо непідвідомчості справи господарським судам України погодитись не можна. Допущена судом помилка у застосуванні норм процесуального права є істотною, оскільки справа не була вирішена в суді по суті заявлених вимог, чим порушено конституційні положення щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі.

Припущення суду, що розгляд позову безпосередньо зачіпає права та інтереси військовослужбовців, які прописані і проживають в даному приміщені, не є достатньою підставою для припинення провадження у справі підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Отже, посилання скаржника на невірне застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті судового акта є безпідставними.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі № 11/30-540 залишити без змін, а касаційну скаргу Тернопільського зонального відділення військової служби правопорядку - без задоволення.