ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 20-8/076
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Федерального державного
унітарного
підприємства 13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту» МО РФ
на рішення господарського суду міста Севастополя від
12.05.2005р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.07.2005 р.
у справі № 20-8/076
за позовом Федерального державного унітарного підприємства 13
судоремонтний
завод Чорноморського Флоту» МО РФ
до 1) Приватного підприємства “Остов”
2) Військової частини 31245
3-ті особи 1) Фінансово-економічне управління Чорноморського
Флоту Російської Федерації;
2) Військова частина 63974
про стягнення 130 000,0 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача 1: Херсонська О.Б. (довіреність № 74 від
07.04.05),
від відповідача 2: не з’явився,
від 3-тьої особи 1: не з’явився,
від 3-тьої особи 2: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Федеральне державне унітарне підприємство 13 Судоремонтний завод
Чорноморського Флоту» МО РФ звернулося до господарського суду
міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Остов” і
Військової частини 31245 про стягнення заподіяної шкоди в суму
130 000,0 грн. у порядку регресу (ст. 452 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Доповідач: Палій В.М.
В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що
при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності
державного унітарного підприємства 13 Судоремонтний завод
Чорноморського флоту» було встановлено, що ПП “Остов” свої
зобов’язання за договором № 35/02 від 12.06.2002р. не виконало,
тому виставлення останнім рахунку є незаконним. У зв’язку з цим,
державному унітарному підприємству 13 Судоремонтний завод
Чорноморського флоту» була заподіяна шкода, яка підлягає
відшкодуванню з винної особи в порядку регресу.
Заявою від 05.05.2005р. позивач зменшив розмір позовних
вимог до 98591,0 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.05.2005р.
(суддя Ткаченко М.І.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.07.2005р. (головуючий, суддя Щепанська О.А., судді Горошко
Н.П. , Прокопанич Г.К.), у задоволені позову відмовлено.
Вирішуючи даний спір, судами двох інстанцій встановлено, що на
підставі державного контракту від 22.03.2002р. № 1-02,
укладеного між Військовою частиною 31245 і позивачем було
відкрито замовлення № 25/11/125 від 24.05.2002р.
Оскільки в ремонтній відомості замовника (військової частини)
були заявлені роботи, які не є номенклатурою підрядчика
(позивача), останній за узгодженням із замовником 10.06.2002р.
звернувся з листом № 31-22/1203 (а.с.47) до ПП “Остов” з
проханням виконати роботи відповідно до ремонтної відомості.
На підставі цього листа і передбаченого обсягу робіт, між
позивачем і ПП “Остов” був укладений договір підряду № 35/02 від
12.06.2002р., відповідно до якого, ПП “Остов” зобов’язалося
придбати і виконати роботи по монтажу кабелю до виробів 6731-1 і
МР-212 в обсягах ремонтної відомості у строк до 10.08.2002р., а
позивач –сплатити вартість робіт у розмірі 130 000,0 грн. після
підписання акта про закінчення робіт і надходження грошових
коштів від основного замовника (військової частини 31245).
Одночасно сторони підписали 12.06.2002р. протокол узгодження
договірної ціни, розрахунок витрат, калькуляцію.
ПП “Остов” виконало роботи в повному обсязі і в строк,
передбачений умовами договору.
06.07.2002р. сторони підписали двосторонній акт про закінчення
робіт, яким підтвердили, що роботи за договором виконані в строк
і в повному обсязі на суму 130 000,0 грн.
З урахуванням цього позивач і представники військових частин
31245 і 63974 підписали акт про виконання робіт по монтажу
виробів 6731-1 і МР-212 відповідно до замовлення № 25/11/125 від
24.05.2002р., після чого 06.08.2002р. була проведена оплата за
рахунком № 16 на суму 130 000,0 грн., виставленим ПП “Остов».
Керуючись ст. 342 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, та встановивши, що згідно
акта про закінчення робіт, роботи по придбанню кабелю і його
монтажу прийняті замовником без зауважень і виконані в повному
обсязі, суди двох інстанцій дійшли висновку про відсутність
підстав для задоволення позову.
Посилання позивача на ст. 452 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як на
підставу своїх позовних вимог, судами двох інстанцій відхилено з
мотивів відсутності між сторонами правовідносин щодо зворотної
вимоги (регресу) на відшкодування шкоди.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати та передати справу на
новий розгляд.
21.10.05 надійшли додаткові пояснення підстав касаційного
оскарження судових актів, у яких скаржник просить прийняти нове
рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.
У своїй касаційній скарзі та додаткових поясненнях скаржник
посилається на недоведеність обставин, які мають значення для
справи, а також невідповідність висновків суду, обставинам
справи. Зокрема, скаржник стверджує, що стягнення з позивача
130 000,0 грн. на користь органу, який фінансував замовлення
№ 25/11/125, пов’язано з деліктними, а не договірними
правовідносинами між позивачем та ПП “Остов», який, не виконавши
договірних зобов’язань за договором № 35/05, отримав кошти, чим
спричинив шкоду органу, який фінансував замовлення № 25/11/125.
На думку скаржника, особа, тобто позивач, яка відшкодувала
шкоду, завдану з вини іншого –ПП “Остов», має право зворотної
вимоги до винної особи, у розмірі виплаченого відшкодування
(ст. 452 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
). Окрім того, скаржник вважає, що
судами не досліджено всі обставини справи, зокрема, не надана
оцінка акту ревізії – письмовому доказу у справі, на який
позивач посилається у позовній заяві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позовні регресні вимоги про стягнення 130 000,0 грн. мотивовані
відшкодуванням позивачем на користь органу, який фінансував
замовлення № 25/11/125, зазначеної суми - шкоди, заподіяної, на
думку позивача, ПП “Остов” у зв’язку з невиконанням останнім
підрядних робіт, передбачених договором № 35/02 від 12.06.2002р.
При цьому позивач посилається на те, що при проведенні ревізії
фінансово-господарської діяльності підрядчика (позивача) було
виявлено, що ПП “Остов” свої зобов’язання за договором № 35/02
від 12.06.2002р. не виконало і виставлення рахунку на отримання
коштів у сумі 130 000,0 грн. було незаконним. У результаті
неправомірних дій ПП “Остов” з позивача було стягнуто 130 000,0
грн.
Однак, судами двох інстанцій на підставі ретельної правової
оцінки умов договору № 35/02 від 12.06.2002р., затверджених
сторонами калькуляції договірної ціни, протоколу узгодження
договірної ціни; підписаного двостороннього акта про закінчення
робіт (а.с.49-54), яким сторони підтвердили виконання договірних
робіт у строк і в повному обсязі на суму 130 000,0 грн., а також
інших наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, що
передбачені договором підрядні роботи, виконані ПП “Остов», були
прийняті позивачем без зауважень і виконані у повному обсязі.
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що акт
ревізії, на який посилається позивач, не може служити доказом
факту невиконання робіт, оскільки побудований на свідченнях
свідків, а інших доказів позивачем не надано. Отже, твердження
скаржника щодо відсутності оцінки акта ревізії, не відповідають
дійсності.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на ст. 452 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і просить стягнути з ПП “Остов” 130 000,0 грн.,
які він відшкодував фінансово-економічному управлінню
Чорноморського флоту, і вважає, що має право на їх повернення у
порядку регресу до винної особи - ПП “Остов».
Так, відповідно до ст. 452 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка
відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право
зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі
виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено
законом.
Між тим, судами двох інстанцій не встановлено факту
неправомірності дій ПП “Остов” під час виконання ним підрядних
робіт, не встановлено між ними (діями) і шкодою, яка за
твердженням позивача була заподіяна фінансово-економічному
управлінню Чорноморського флоту, безпосереднього причинного
зв’язку, вини ПП “Остов», і, як наслідок, наявності у позивача
права регресної вимоги до ПП “Остов».
Посилання скаржника на порушення судами двох інстанцій ст. 452
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з огляду на нібито існуюче встановлення
факту невиконання ПП “Остов” підрядних робіт за договором
№ 35/02 від 12.06.2002р., спростовуються встановленими судами
двох інстанцій обставинами справи та матеріалами справи, у тому
числі підписаним сторонами двостороннім актом про закінчення
робіт (а.с54), який ніким не оспорений.
Доводи скаржника про фіктивність документів, пов’язаних із
договором № 35/02 від 12.06.2002р., не підтверджуються
матеріалами справи.
Із змісту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи
від 03.02.2005р., копія якої знаходиться в матеріалах справи
(а.с.96-99), і на яку посилається скаржник, вбачається, що
бюджетні грошові кошти у сумі 98951,0 грн., що є предметом
даного позову, були незаконно витрачені заступником начальника
ремонтно-радіотехнічного озброєння Чорноморського флоту
капітаном 1 рангу Колесниченком В.А., а саме використанні ним
для потреб, непередбачених статтею розходів (нецільове
використання). Вказана сума незаконно витрачених бюджетних
грошових коштів 20.12.2004р. платіжним дорученням № 91 повернута
позивачем фінансово-економічному управлінню Чорноморського
флоту у добровільному порядку.
Таким чином, матеріали справи свідчать про відсутність: складу
позадоговірного правопорушення; обставин виникнення у ПП “Остов”
деліктного зобов’язання; виникнення у позивача права регресної
вимоги до ПП “Остов».
Суди двох інстанцій в порядку ст.ст. 43, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судому
процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином
дослідили правовідносини сторін, встановили обставини, що
виникли навколо виконання сторонами умов договору № 35/02 від
12.06.2002р. і перерахування позивачем ПП “Остов” 130 000,0
грн., встановили відсутність підстав для задоволення позову про
стягнення заподіяної шкоди в порядку регресу, і як наслідок,
ухвалені рішення та постанова, відповідають вимогам, викладеним
в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№ 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для
зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства
13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту» МО РФ залишити без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 07.07.2005р. у справі № 20-8/076 - без
змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій