ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 18/76
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Карпатське управління геофізичних робіт” на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. та
рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2005р.
у справі № 18/76 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю. “Алькор”
до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубікон
ЛТД”
Відкритого акціонерного товариства
“Карпатське управління геофізичних робіт”
про стягнення 55 187,97грн.
за участю представників:
ТОВ “Алькор” –Зимак Ю.М., Оніщенко О.А.;
ТОВ “Рубікон ЛТД” – не з’явилися;
ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” –Інків В.І.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Алькор” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з
відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубікон
ЛТД” 55 187,97грн. заборгованості за виконані роботи у
відповідності з договором підряду № 17/1-3/18 від 03.09.2001р.,
який укладено між ДП “Енергоресурс” та ДП “Карпатське управління
геофізичних робіт”, у т.ч. 43 900грн. основної заборгованості, 8
653,97грн. збитків від інфляції та 2 634грн. в рахунок трьох
процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що
до нього перейшло право вимагати виконання зобов’язань за цим
договором від ДП “Карпатське управління геофізичних робіт”, за
виконання зобов’язань яким поручився відповідач –ТОВ “Рубікон
ЛТД” (а.с.4-6).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2005р. до участі
у справі в якості відповідача залучено Державне підприємство
“Карпатське управління геофізичних робіт”, яке у подальшому
замінено ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2005р.
правонаступником –Відкритим акціонерним товариством “Карпатське
управління геофізичних робіт” (а.с.41,55).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач відмовився
від заявлених ним вимог до ТОВ “Рубікон ЛТД” та просить суму
заборгованості стягнути з другого відповідача –ВАТ “Карпатське
управління геофізичних робіт” (а.с.42-44,56).
Другий відповідач у справі –ВАТ “Карпатське управління
геофізичних робіт” до прийняття рішення по суті заявлених вимог
відзиву суду не надало.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2005р.:
- позов до ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт”
задоволено та стягнуто з нього на користь позивача 43 900грн.
основної заборгованості, 8 653,97грн. збитків від інфляції та 2
634грн. в рахунок трьох процентів річних;
- провадження у справі в частині позову до ТОВ “Рубікон ЛТД”
припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.65-68).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” не
виконало взятих на себе зобов’язань щодо оплати виконаних ДП
“Енергоресурс” робіт, допустивши заборгованість у розмірі 43
900грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.07.2005р. рішення господарського суду м. Києва від
06.04.2005р. змінено. Відповідно до внесених змін з другого
відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43 900грн.
основної заборгованості, 8 216,64грн. збитків від інфляції та 2
634грн. (враховуючи допущену описку) в рахунок трьох процентів
річних (а.с.104-110).
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція
виходила з невірності розрахунку збитків від інфляції.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
“Карпатське управління геофізичних робіт” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати в частині задоволення позову щодо нього, а справу
направити у цій частині на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Карпатське управління
геофізичних робіт” посилається на порушення норм матеріального
та процесуального права, а саме: ст.ст. 58,161 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 203,216,215,526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 15,17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
03.09.2001р. між ДП “Енергоресурс” та ДП “Карпатське управління
геофізичних робіт” укладено договір підряду № 17/1-3/18.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент укладення
договору) цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Отже, укладений зазначеними особами договір є підставою для
виникнення у них прав та обов’язків, визначених ним.
Так, за умовами укладеного договору, ДП “Енергоресурс” взяло на
себе зобов’язання виконати роботи, зазначені у технічному
завданні, а ДП “Карпатське управління геофізичних робіт”,
правонаступником якого є другий відповідач у справі, прийняти та
оплатити їх.
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням другим
відповідачем зобов’язань за цим договором.
Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ДП “Енергоресурс” виконало передбачені умовами договору роботи,
які прийнято відповідачем, про що складені акти. Між тим, ВАТ
“Карпатське управління геофізичних робіт” зобов’язання з їх
оплати виконало лише частково; заборгованість за виконані робіт
складає 43 900грн.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання, за винятком випадків, передбачених
законом.
За умовами договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються
наступним чином: замовник здійснює попередню оплату згідно
кошторисної документації; остаточний розрахунок проводиться на
підставі актів здачі-прийняття робіт протягом 20 банківський
днів з моменту підписання кожного акта.
Під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог та
перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами не
встановлено коли саме наступив строк оплати і якій день є
останнім днем проведення розрахунків.
Між тим, зазначені питання мають значення для вирішення спору у
даній справі по суті заявлених вимог.
Так, відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також
для вжиття передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заходів,
спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд порушує
провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону
України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних
інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову
до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд
шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною
підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з
необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами
права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по
суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити
чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено
провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на
позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення
про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших
встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права
обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед
особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання
такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх
вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши
наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного
матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на
захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність
факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про
захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті,
встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених
вимог.
Висновку щодо наявності у позивача суб’єктивного матеріального
права –вимагати виконання другим відповідачем зобов’язань, що
виникли в силу вищевказаного договору суди дійшли, виходячи з
наступного.
Право вимоги виконання зобов’язань другим відповідачем, що
виникли в силу договору підряду № 17/1-3/18 від 03.09.2001р.,
позивач –ТОВ “Алькор” набуло у зв’язку з передачею такого права
йому ТОВ ВКП “Пріоритет” відповідно до договору № 2 від
06.11.2004р., який є угодою про уступку права вимоги.
В свою чергу, ТОВ ВКП “Пріоритет” набуло такого права, виконавши
зобов’язання за договором за відповідача –ВАТ “Карпатське
управління геофізичних робіт”, в силу договору поруки № 10-3/04
від 25.07.2002р.
При цьому, суди не з’ясували шляхом аналізу прав та обов’язків,
що виникли в силу договору поруки № 10-3/04 від 25.07.2002р.,
його правову природу.
Так, відповідно до ст. 191 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на
момент укладення вищевказаного договору), за договором поруки
поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи
відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі
або в частині. При цьому, в силу ст. 192 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в
разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають
перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено
договором поруки.
Отже, із змісту зазначених норм вбачається, що поручитись за
виконання зобов’язання іншою особою можна лише до порушення нею
такого зобов’язання.
Як вже вказувалось, суди не встановили: коли наступив строк
виконання зобов’язання остаточно розрахуватись за виконані
роботи за договором підряду № 17/1-3/18 від 03.09.2001р.;
останній день виконання такого зобов’язання боржником. Неповне
встановлення обставин справи судами перешкоджає встановленню чи
дійсно сторони договору поруки № 10-3/04 від 25.07.2002р. мали
намір забезпечувати виконання зобов’язання замовником за
вказаним договором підряду.
Крім того, судами не здійснено аналізу п. 3.1 договору поруки
№ 10-3/04 від 25.07.2002р., відповідно до якого поручитель
зобов’язується виконати за боржника зобов’язання в строк до
31.07.2002р. При цьому, судами не встановлено чи співпадає
зазначений строк зі строком виконання зобов’язання другим
відповідачем за зазначеним договором підряду. Зазначене питання
має значення для встановлення правової природи даного договору
та визначення наміру його сторін, враховуючи, що за договором
поруки поручитель відповідає за виконання зобов’язань боржником
саме за первісним договором, тобто у встановлений таким
договором строк.
Неповне з’ясування обставин справи, що підлягали встановленню є
порушенням ст.ст. 47, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Порушення норм процесуального права, які не усунуті апеляційною
інстанцією, призвели до неповного з’ясування обставин справи, в
зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав і обов’язків сторін.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду м. Києва від
06.04.2005р. в частині задоволення позову до ВАТ “Карпатське
управління геофізичних робіт” та постанова Київського
апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. щодо змінення
рішення у цій частині підлягають скасуванню, а справ передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог до
другого відповідача.
Для з’ясування викладених питань, суд першої інстанції під час
нового розгляду не позбавлений права залучити до участі у
розгляді даної справи ДП “Енергоресурс” та ТОВ “ВКП “Пріоритет”,
витребувавши у зазначених осіб відповідні пояснення.
При цьому, касаційна інстанція погоджується з висновком суду
першої інстанції, який підтриманий апеляцією, щодо припинення
провадження у справі в частині вимог до ТОВ “Рубікон ЛТД”,
враховуючи відмову від таких вимог позивача.
Доводи касаційної скарги в частині порушення судом першої
інстанції вимог ст.ст. 15,17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставні.
Так, ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” вважає, що
справа підлягала направленню за територіальною підсудністю до
господарського суду Івано-Франківської області після припинення
провадження у справі за вимогами до першого відповідача.
Між тим, такий висновок помилковий, оскільки, відповідно до ч. 3
ст. 17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, справа, прийнята господарським
судом до свого провадження з додержанням правил підсудності,
повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в
процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому
господарському суду.
Первісно вимоги у цій справі заявлені до ТОВ “Рубікон ЛТД”, що
знаходиться у м. Києві, отже, справа була прийнята судом з
додержанням правил територіальної підсудності спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Карпатське управління геофізичних робіт” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2005р. в
частині задоволення позову та стягнення з Відкритого
акціонерного товариства “Карпатське управління геофізичних
робіт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
“Алькор” 43 900грн. основної заборгованості, 8 653,97грн.
збитків від інфляції, 2 634грн. трьох процентів річних,
розподілу судових витрат, а також постанову Київського
апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. щодо зміни
рішення у цій частині скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд в частині вимог до
Відкритого акціонерного товариства “Карпатське управління
геофізичних робіт” до господарського суду м. Києва.
4. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
06.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 05.07.2005р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.