ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 15/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С., –головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відособленого
скаргу підрозділу Запорізької АЕС
на рішення господарського суду Запорізької області від
01.04.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 02.06.2005
у справі № 15/84
господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ “Дарс”
до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відособленого
підрозділу Запорізької АЕС
Про стягнення суми
за участю представників:
від позивача –Косянчук К.А.,
від відповідача –Мариніч Н.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2005
р. у справі № 15/84 (суддя Колодій Н.А.) позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарс” задоволені
частково. З відповідача на користь позивача стягнуто
163847,32грн. основного боргу, 35227,17грн. індексу інфляції,
9830,84грн. 3% річних, 1525,33грн. держмита, 105,88грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
частині стягнення 23921,71грн. пені провадження у справі
припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
02.06.2005 (судді: Коробка Н.Д. –головуючий, Кричмаржевський
В.А., Радченко О.П. ) рішення господарського суду Запорізької
області від 01.04.2005 р. у справі № 15/84 залишено без змін, а
апеляційна скарга без задоволення.
Не погоджуючись з даними судовими актами ДП НАЕК “Енергоатом” в
особі відособленого підрозділу Запорізької АЕС звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 31.05.2005, а рішення господарського
суду Хмельницької області від 06.10.2004 р. у справі № 8/3383
залишити без змін.
У справі оголошувалась перерва, згідно з вимогами ст. . 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з 18.10.2005 року по 25.10.2005 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було
укладено договір № 474(1)01 УК від 26.09.2001р. на поставку
продукції, відповідно до умов якого, ТОВ “Дарс” (постачальник)
зобов'язався поставити покупцю - ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП
“Запорізька АЕС” продукцію - ультразвуковий газовий витратомір
АРГ-31 в кількості 11 шт. всього на суму 432480,05грн. у
наступні терміни: 2шт. - до 11.01р., 2шт. - до 12.01р. 2шт.- до
02.02р., 2шт.-до 04.02р., Зшт.-до 05.02р., а покупець прийняти
продукцію та оплатити її. На виконання договору № 474(1)01УК від
26.09.2001р. позивач здійснив поставку ультразвукових газових
витратовимірювачів АРГ-31 на загальну суму 432480,06грн.,
зокрема за накладною № 9 від 13.12.2001р. на суму 157265,47грн.,
№ 14 від 29.03.2002р. на суму 78632,74грн., № 15 від
20.05.2002р. на суму 39316,37грн., № 19 від 30.08.2002р. на суму
78632,74грн., № 21 від 23.10.2002р. на суму 78632,74грн.
Відповідно до п. 3.3 вказаного договору розрахунки за договором
проводяться покупцем за фактично поставлену продукцію, шляхом
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок
постачальника на протязі 30-ти банківських днів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач частково
розрахувався за отриману продукцію на загальну суму
268632,74грн.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що зобов'язання
повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших
правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах
звичайно ставляться.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав,
за поставлену позивачем продукцію не розрахувався, суди
попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги
щодо стягнення з відповідача 163847,32грн. заборгованості
підлягають задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в документах про
сплату за отриману продукцію за договором № 474/1/01 УК від
26.09.2001 року відповідач не вказував, за яку саме партію
продукції та за якою накладною здійснювався платіж, позивач,
отримавши платіж від відповідача у відсутності конкретного
призначення, здійснював зарахування заборгованості з початку
договірних відносин, в зв’язку з чим суд апеляційної інстанції
обґрунтовано дійшов висновку відносно того, що спірна
заборгованість відповідача виникла у 2002 році.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2003 у справі
№ 43/167 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП
НАЕК “Енергоатом” введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про
банкрутство.
Частиною 24 статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(надалі – Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) встановлено, що
мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання
боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням
провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в
ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що
сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу
інфляції та 3% річних є складовими частинами боргу, а не
санкціями за невиконання або неналежне виконання зобов’язання та
підлягають задоволенню в розмірі 9 830,84грн. –3% річних, 35
227,17 грн. сума на яку збільшився борг з урахуванням
встановленого індексу інфляції.
За таких обставин, Колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 02.06.2005 та рішення господарського
суду Запорізької області від 01.04.2005 р. у справі № 15/84
належить залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відособленого
підрозділу Запорізької АЕС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
02.06.2005 та рішення господарського суду Запорізької області
від 01.04.2005 у справі № 15/84 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко