4/118-05-3925 Про стягнення 17 786,76 грн. - Текст документа

У квітні 2005 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17 786,76 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у грудні 2004 р., обчисленої у п’ятикратному розмірі вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії у грудні 2004 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2005 р. (суддя Літвінов С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. (головуючий –Шевченко В.В., судді –Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2005 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з 464-го ремонтного підприємства техніки продовольчої служби Міністерства оборони України на користь ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” 3 453,57 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії в грудні 2004 р. та судові витрати в сумі 74,72 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. та збільшити суму задоволених позовних вимог до 17 786,76 грн. та відповідно збільшити суму судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2005 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 29.03.2004 р. між сторонами було укладено договір на постачання електричної енергії № 020100 з додатками №№ 1-10, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 5 додатку № 5 до договору остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, інші передбачені платежі здійснюються споживачем самостійно протягом 5 днів після виписки рахунку.

Додатком № 1 визначено договірну величину споживання відповідачем електроенергії в грудні 2004 р. в обсязі 22000 кВт/год.

Згідно звіту відповідача ним було спожито в грудні 2004 р. 18 906кВт/год електроенергії, тобто в межах договірної величини.

17.12.2004 р. ним було отримано рахунок позивача на оплату спожитої електроенергії в сумі 5 336,03 грн., проте в порушення умов договору відповідач сплатив вказану суму не до 24.12.2004 р., а лише 28.12.2004 р., у зв’язку з чим позивач на підставі п. 5.3 Правил користування електричною енергією (надалі Правила), п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам (надалі Порядок) та п. 5.2 договору за підсумками розрахункового періоду скоригував відповідачу договірну (граничну) величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за розрахунковий період (грудень 2004 р.), тобто до 0 кВт/год та на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , п. 4.2.2 договору, п. 7.26 Правил та п. 13 Порядку нарахував відповідачу до сплати п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (скоригованої) величини споживання електричної енергії.

Задовольняючи позов частково та стягуючи двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, але у зв’язку з набранням з 22.07.2005 р. чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , відповідно до якого ч. 5 ст. 25 Закону (575/97-ВР) передбачає стягнення з споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії, то відповідно до ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) , ч. 2 ст. 5 ЦК України (435-15) до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаного закону (575/97-ВР) , як такого, що пом’якшує відповідальність відповідача.

Але такий висновок суду є помилковим, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. положення частини ч. 1 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Разом з тим суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не дав належної оцінки тому факту, що позивач скоригував договірну величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої і на підставі проведеного коригування договірної величини підвищив плату за понаддоговірне споживання електричної енергії у зв’язку з простроченням відповідачем оплати спожитої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.2.1 укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” фактично намагається застосувати до відповідача іншу, ніж пеня, санкцію за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Зазначеним обставинам не дав належної юридичної оцінки і місцевий господарський суд.

За таких обставин ухвалені в даній справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. у справі за № 4/118-05-3925 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.