ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 12/73пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Маркетинг ЛТД”
на рішення господарського суду Донецької області від
30.05.2005р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.07.2005р.
у справі № 12/73пд
за позовом Управління комунальних ресурсів Донецької міської
ради, м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг ЛТД”
про розірвання договору оренди, зобов’язання відповідача
звільнити займану площу,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради
звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг ЛТД» і
просило суд розірвати договір оренди та зобов’язати відповідача
звільнити займану площу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на
невиконання відповідачем умов договору оренди, а саме
невикористання орендованого майна (літнього кінотеатру) за
призначенням, не відновлення роботи літнього кінотеатру, а також
не проведення капітального та поточного ремонтів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2005р.
(суддя Склярук О.І.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 18.07.2005р. (головуючий,
суддя Кулебякін О.С., судді Колядко Т.М., Гуреєв Ю.М.), позов
задоволено: розірвано договір оренди від 28.12.1994 р.,
підписаний між Фондом комунального майна Донецької міської ради
та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетинг ЛТД»,
згідно якого в оренду було передано цілісний майновий комплекс
літнього кінотеатру “Кальміус”; зобов’язано відповідача
звільнити площу цілісного майнового комплексу літнього
кінотеатру “Кальміус”; присуджено до стягнення з відповідача
судові витрати. Доповідач: Палій В.М.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій встановили, що між Фондом державного майна України в
м. Донецьку –Фондом комунального майна Донецької міської ради та
Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркетинг ЛТД»
27.12.1994р. укладено договір оренди об’єкта комунальної
власності –майнового комплексу літнього кінотеатру “Кальміус»,
розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.Донецька.
Згідно пункту 6.1. цього договору він діє до 27.12.2014 року.
У грудні 2003р. Управлінню комунальних ресурсів Донецької
міської ради Представництвом Фонду державного майна України в
м. Донецьку передані права орендодавця за вищевказаним
договором, що підтверджується додатком № 1 до угоди між цими
органами від 31.12.2003р. (а.с.10).
Рішенням Донецької міської ради № 13/20 від 27.09.2004р. функції
та повноваження орендодавця комунального майна передані
Управлінню комунальних ресурсів (а.с.9).
На підставі цього, суди двох інстанцій встановили, що права і
обов’язки орендодавця за договором оренди майнового комплексу
кінотеатру “Кальміус» перейшли до Управління комунальних
ресурсів (позивача).
Визнавши доведеним факт неналежного виконання відповідачем умов
договору оренди, та керуючись ст. 26 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна» ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст.ст. 291, 188
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 48
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суди двох інстанцій дійшли висновку про
обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою
суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд вказані судові акти скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 188, 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 26 Закону України
“Про оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
,
ст.ст. 33, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та припинити провадження
у справі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами двох інстанцій норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів,
знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Так, предметом даного позову є вимога Управління комунальних
ресурсів Донецької міської ради про розірвання договору оренди
від 27.12.1994р. та повернення орендованого майна.
Підставою даного позову є невиконання відповідачем умов пунктів
1.5., 4.1 договору оренди щодо створення орендарем
(відповідачем) дитячого культурного спортивного клубу,
своєчасного проведення капітального та поточного ремонту
основних фондів до 01.08.95р., відновлення роботи літнього
кінотеатру та організації на базі орендованих приміщень
діяльності філії Донецького дитячого клубу моряків.
Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо цивільних відносин,
які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,
положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків,
що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Окрім того, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачено, що до
договорів, що були укладені до 1 .01. 2004 року і продовжують
діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України,
застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав,
порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих
видів незалежно від дати їх укладення.
Враховуючи те, що даний позов поданий у лютому 2005 року,
правовідносини між сторонами продовжували існувати, бо спірний
договір оренди діє до 27.12.2014р. (п. 6.1 договору), то суди
двох інстанцій при розгляді даної справи підставно застосовували
положення Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів
України ( 436-15 ) (436-15)
, які набрали чинності 01.01.2004р.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна» ( 2269-12 ) (2269-12)
на вимогу однієї із сторін
договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду,
арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх
зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими
актами України.
В силу ч. 3 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договір оренди може
бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін
договір оренди може бути достроково розірваний з підстав
передбачених ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання договору
найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
. Так, ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачені
випадки, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору
найму. Зокрема у випадку, якщо наймач користується річчю
всупереч договору; наймач своєю недбалою поведінкою створює
загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення
капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення
капітального ремонту був покладений на наймача.
Як встановлено судами двох інстанцій між Фондом державного майна
України в м. Донецьку –Фондом комунального майна Донецької
міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Маркетинг ЛТД» укладено договір оренди від 27.12.1994р.,
згідно якого відповідач отримав в орендне користування майновий
комплекс літнього кінотеатру “Кальміус», розташованого за
адресою: м. Донецьк, вул.Донецька.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що орендне майно буде
використовуватись для: створення дитячого культурно-спортивного
клубу; роботи літнього кінотеатру.
При цьому, відповідач зобов’язався: використовувати орендоване
майно згідно з його призначенням та умов даного договору;
здійснювати своєчасно капітальний та поточний ремонт основних
виробничих фондів; провести реконструкцію та відновити роботу
літнього кінотеатру на 1.08.1995р.; організувати на базі
орендованих приміщень роботу літнього філіалу Дитячого клубу
моряків на 1.06.1995р. (пункт 4.1. договору).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться. Не утримання відповідачем орендованого
майна в належному стані, а також не проведення капітального та
поточного ремонтів є порушенням умов договору та норм чинного
законодавства, що тягне за собою права наймодавця (позивача)
вимагати розірвання договору. Крім того, п. 4.2 договору
передбачено, що у випадку погіршення стану орендованого майна з
причини неправильного використання або невиконання орендатором
умов договору, орендодавець виступає з ініціативою про внесення
змін або дострокове розірвання договору оренди.
Як встановлено судами двох інстанцій, своїх зобов’язань щодо
проведення поточного та капітального ремонту, реконструювання та
відновлення функцій літнього кінотеатру, створення дитячого
культурно-спортивного клубу відповідачем не виконано, що
підтверджується актом перевірки від 10.11.2004р., складеним
фахівцями Управління комунальних ресурсів (а.с.15-16), актом
обстеження цілісного майнового комплексу кінотеатру “Кальміус»
від 24.12.2004р. (а.с.18), до якого додані відповідні
фототаблиці (а.с.19).
Наведене спростовує твердження скаржника відносно того, що
судами двох інстанцій не досліджено обставини погіршення стану
орендованого майна.
Посилання скаржника на те, що судами не прийнято до уваги докази
проведення відповідачем у 1995 та 1997 роках поліпшень та
ремонтних робіт об’єкта оренди, колегія суддів відхиляє як
безпідставні, оскільки суд апеляційної інстанції дав ретельну
оцінку акту приймання робіт та освітній програмі клубу юних
моряків, наданих відповідачем, і дійшов висновку про те, що вони
не доводять існування цих закладів у теперішній час. Судом
апеляційної інстанції також зазначено, що вказані документи
складені у 1995, 1997 роках і не спростовують відомостей щодо
стану об’єкта оренди, які містяться у документах, наданих
позивачем. Відповідачем не надано жодного доказу виконання умов
договору оренди в частині відновлення роботи літнього кінотеатру
та створення дитячого культурно-спортивного закладу.
За таких обставин висновок судів двох інстанцій про неналежне
виконання орендарем (відповідачем) своїх обов’язків за договором
оренди відповідає фактичним обставинам справи.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не можуть
бути предметом розгляду у суді касаційної інстанції, оскільки їх
розгляд, з огляду на ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Разом з тим, суди двох інстанцій, вирішуючи переданий на їх
розгляд спір по суті, не дослідили належним чином питання
дотримання сторонами встановленого статтею 188 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
порядку щодо розірвання договору.
Так, зміна або розірвання господарських договорів, як зазначено
у ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, в
односторонньому порядку не допускається, а сторона договору, яка
вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна
надіслати пропозиції про це другій стороні. Сторона, яка
одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у
двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу
сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання)
договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з
урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має
право передати спір на вирішення суду.
Отже, якщо особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не
зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то у
цьому разі немає підстав стверджувати про існування спору між
сторонами, тобто факту порушення або оспорення прав і
охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду з
позовом.
Лише існування факту не виконання відповідачем своїх зобов’язань
за договором щодо утримання орендованого майна в належному
стані, проведення капітального та поточного ремонтів, що є
грубим порушенням умов договору та норм чинного законодавства, у
тому числі приписів Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, і тягне за собою право
орендодавця (позивача) вимагати розірвання договору оренду, не
звільняє позивача від обов’язку додержуватись порядку розірвання
договорів, встановленого ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Тому доводи суду апеляційної інстанції про те, що закон не
встановлює обов’язок орендодавця попередньо направляти орендарю
пропозицію припинити договірні стосунки, є помилковими і такими,
що не ґрунтуються на законі, а саме на ст. 188 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок же суду першої інстанції про те, що позивач виконав
вимоги названої статті, надіславши відповідачу листа з
пропозицію щодо розірвання договору оренди, є помилковим,
оскільки цей лист, як зазначено безпосередньо судом першої
інстанції і підтверджується матеріалами справи (а.с.64),
надісланий позивачем вже під час розгляду даної справи, а тому
не може бути належним і допустимим доказом виконання вимог
ст. 188 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Судами не встановлено чи звертався з відповідною пропозицією
позивач до відповідача до звернення з даним позовом. Між тим,
дослідження цього питання має суттєве значення для вирішення
спору у даній справі, оскільки у випадку, якщо позивач не
звертався з відповідною пропозицією, враховуючи положення
ст. 188 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не має підстав стверджувати про
існування спору між сторонами на момент звернення з позовом до
суду.
Неповне з’ясування обставин справи, що підлягали встановленню, є
порушенням ст.ст. 47, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення спору та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Маркетинг ЛТД» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від
30.05.2005р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18.07.2005р. у справі № 12/73пд
скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Донецької області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій