50/119-05 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - Текст документа

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до фірми “Таврія” ТОВ про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з відновленням попереднього стану земельної ділянки.

Рішенням від 26.08.2005 господарського суду Харківської області (колегія суддів у складі: Вусатий В.О. –головуючий, Черленяк М.І., Білоусова Я.О.) позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішенням Харківської міської ради № 1267 від 25.11.1998 було вирішено узгодити розміщення тимчасових відкритих автостоянок фірмі “Таврія” ТОВ на земельних ділянках по вулицях Примерівській, 28, Тимурівців, 59а та на перехресті вул. Блюхера і пр. Тракторобудівників без компенсації витрат у разі їх знесення.

Розпорядженням міського голови від 17.06.1999 № 1127 призначена державна комісія по прийманню до експлуатації автостоянки на перехресті вул. Блюхера і пр. Тракторобудівників, однак державна комісія в термін, що встановлений діючим законодавством, не була проведена.

Розпорядженням міського голови від 30.07.2004 № 2012 вищевказане розпорядження визнано таким, що втратило чинність, та вирішено призначити державну комісію для прийняття в експлуатацію спірної земельної ділянки.

Актом державної технічної комісії від 04.08.2004 прийнята до експлуатації тимчасова автостоянка на перехресті вул. Блюхера і пр. Тракторобудівників у Московському районі фірми Таврія ТОВ.

В той же час 18.03.2004 Харківським міським управлінням земельних ресурсів було проведено перевірку, в ході якої було виявлене, що земельна ділянка загальною площею орієнтовно 8000 м2, яка розташована по вул. Блюхера ріг Тракторобудівників, використовується відповідачем без належного оформлення відповідних документів та їх державної реєстрації в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України (2768-14) .

За результатами проведеної перевірки було складено протокол № 72 від 18.03.2004 про адміністративне правопорушення та видано припис, яким відповідача зобов'язано до 17.04.2004 усунути порушення земельного законодавства, а 19.03.2004 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Однак, 13.08.2004 в результаті перевірки виконання припису від 18.03.2004 було встановлено, що порушення не усунуті, документи на право користування зазначеною земельною ділянкою не оформлені, у зв’язку з чим було складено протокол № 195 від 16.08.2004 про адміністративне правопорушення, видано припис, яким відповідача зобов'язано в термін до 16.09.2004 усунути правопорушення, а 17.08.2004 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відповідачем заходи щодо оформлення земельної ділянки не проведені, а земельна ділянка не звільнена, про що свідчить складений 25.08.2005 акт № 2453/05 обстеження земельної ділянки по вул. Блюхера, ріг пр. Тракторобудівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (2768-14) передача в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За висновком суду з наданих позивачем документів слідує, що на XXXVII сесії Харківської міської ради IV скликання, яка відбулася 06.07.2005, пункт 1.23 (Фірма “Таврія” ТОВ) виключено із додатку № 1 рішення № 129/05 від 06.07.2005 “Про надання згоди про розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд”.

Згідно з листом управління містобудування та архітектури № 1785 від 02.08.2005 у відповідності до генерального плану розвитку м. Харкова, який розроблено інститутом “Діпромісто” м. Київ та затверджено рішенням XII сесії XXIV скликання від 23.06.2004 № 89/04, земельна ділянка, на якій розташована тимчасова автостоянка фірми ТОВ “Таврія”, розташована у кварталі багатоповерхової житлової забудови та призначена для забудови житловими будинками з об'єктами інфраструктури.

Ухвалою від 04.11.2005 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, який заявив вимоги про скасування рішення та відмову в задоволенні позову, посилаючись на введення в експлуатацію автостоянки згідно з рішенням Харківського міськвиконкому № 803 від 01.09.2004, подане клопотання 11.10.2004 до голови міської ради про оформлення права на спірну у справі земельну ділянку та систематичне виключення з порядку денного сесій ради розгляду клопотання одночасно з наданням у тому числі спірної земельної ділянки ТОВ “Технобудсистема” для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та іншими об’єктами інфраструктури.

Посилаючись на обставини тривалого не розгляду клопотання радою, касатор доводить порушення радою вимог ч. 5 ст. 12 Закону України “Про місцеве самоврядування” (280/97-ВР) і ст. 123 ЗК України (2768-14) , тому посилається на відсутність підстав для застосування до нього вимог ст. 212 ЗК України (2768-14) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.09.2004 № 803 відповідач у місячний термін повинен був оформити в установленому порядку право користування земельною ділянкою, на якій державною комісією прийнято в експлуатацію тимчасові відкриті автостоянки по вул. Тимурівців, 59 на 50 автомашин та на перехресті вулиць Блюхера і пр. Тракторобудівників на 290 автомашин.

Здійснюючи розгляд справи, суд не надав правової оцінки обставинам щодо виникнення прав у відповідача на об’єкти зазначені в цьому рішенні та не встановив обставин дозволу будівництва автостоянок відповідно до вимог ст.ст. 7, 24 Закону України “Про планування і забудову територій” (1699-14) і, відповідно, прав використання спірних ділянок відповідачем під будівництво.

Оскільки предметом позову було визнання користування земельними ділянками самовільним та вимоги про звільнення ділянки і приведення її у придатний стан для подальшого використання за відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, обставини виникнення права на будівництво та власність відповідача на об’єкт будівництва мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Відповідно ст. 133 Господарського кодексу України (436-15) основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права –право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

Пункт 4 цієї ж норми визначає, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 2 ст. 144 цього ж Кодексу (436-15) право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач доводив, що підставою забудови було рішення Харківського міськвиконкому від 25.11.1998, яким узгоджено розміщення зазначених автостоянок на спірних земельних ділянках. До матеріалів справи долучено договір оренди від.09.2003р., зареєстрований у земельному кадастрі 03.10.2003 за № 7577/03, згідно з яким відповідач отримав в оренду строком на 15 років земельну ділянку за адресою м. Харків вул. Блюхера, 38б площею 0,1394 га для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу (арк. с. 35). Проте цей договір, як доказ або неналежний доказ, правової оцінки не отримав і причинний зв’язок між спірними ділянками і орендованою, враховуючи предмет позову, не був сприйнятий або відхилений відповідно до вимог п. 3 ст. 84 ГПК України (1798-12) . Наведений договір укладено, як зазначено у договорі, на підставі рішення ХІІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 30.04.2003 № 107/03.

Правова оцінка цим та іншим обставинам, що доводять чи спростовують факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, здійснена з порушенням вимог ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) без встановлення усіх суттєвих обставин у справі.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення у справі прийнято при неповному встановленні обставин користування відповідачем земельною ділянкою, що є підставою для його скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.