Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у

відкритому судовому Відкритого акціонерного товариства

засіданні касаційну “Харківський тракторний завод ім. С.

скаргу Орджонікідзе”, м. Харків

на постанову від 17.08.2005

Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 45/214-05

господарського суду Харківської області

за позовом Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків

Про стягнення 14 700 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Руденко М.В.

від відповідача – Купчанко М.Л.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2005, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005, задоволено позов Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” до Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” про стягнення 14 700 000, 00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 700 000,00 грн. коштів, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач відповідно до умов договору отримав грошові кошти від позивача, але свої договірні зобов'язання щодо поставки товару в строк на протязі 30 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів, що передбачено п. 3.1 договору не здійснив.

Умовами договору встановлено, що позивач вправі відмовитися від товару, поставка якого прострочена, в такому разі відповідач повинен повернути суми передплати покупцю на протязі 3 днів з моменту вимоги останнього.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при винесенні судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 532 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання про передавання товару (майна) проводиться за місцем виготовлення або зберігання товару, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Товар, який є предметом спору виготовлявся за відомою позивачу адресою, отже відповідач виконав умови спірного договору, поставивши товар по відомій позивачу адресі.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством “Харківський тракторний завод” та Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” 12.07.2004 укладено договір № Ф826/2004 відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно п. 1.1 договору. Вартість товару, який поставляється за договором становить 14 700 000,00 грн. з врахуванням ПДВ.

Порядок розрахунку передбачено п. 4.1 договору згідно з яким позивач (покупець) здійснює розрахунок по договору на умовах передоплати. Грошові кошти в розмірі 100% вартості товару, який поставляється перераховуються на рахунок відповідача (постачальника) на протязі 20-ти календарних днів з моменту підписання даного договору.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов п. 4.1 договору позивачем –Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” перераховано відповідачу передоплату у розмірі 14 700 000,00 грн., що підтверджується відповідними доказами, а саме платіжними дорученнями № 10266 від 14.07.2004, № 10326 від 15.07.2004, № 10392 від 16.07.2004 та № 10677 від 23.07.2004.

В свою чергу позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору свої договірні зобов'язання щодо поставки товару не здійснив.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (436-15) за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс.

Судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не враховано п. 3.1 договору, згідно якого товар по даному договору поставляється на умовах “C.P.T., станція призначення на території України” (Інкотермс 2000), а також не застосовані норми цих правил при вирішення спору.

Згідно із ст.ст. А.4, А.7, Б.4 Правил Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Судами попередніх інстанцій не з’ясовано чи узгоджувалося сторонами конкретне місце поставки.

Також судами не досліджено чи був позивач повідомлений про те, що товар виготовлений та чи звертався позивач до відповідача з вимогою про поставку товару.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 532 Цивільного кодексу України (435-15) якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання проводиться за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

За таких обставин колегія вважає, що судом не було забезпечено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю, встановленими господарським судом.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.