ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 11/31
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представників сторін А.Коча (керівник), Л.
Порхуна (дов. від 1.09.05), С. Кузовльової (дов. від 22.02.05),
В.Кострюкова (дов. від 24.10.05), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього
науково-виробничого підприємства “Трубообробка” відкритого
акціонерного товариства “УкрНДІТС” на рішення від 19.04.2005
року господарського суду Миколаївської області та постанову від
9.06.2005 року Одеського апеляційного господарського суду в
справі № 11/31 за позовом відкритого акціонерного товариства
“Акціонерна компанія “Сатер” до відкритого акціонерного
товариства “УкрНДІТС”
про стягнення 656 443, 2 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19.04.2005 року господарського суду Миколаївської
області (суддя К.Василяка), залишеним без змін постановою від
9.06.2005 року Одеського апеляційного господарського суду, позов
задоволено частково: стягнуто 169 533 грн. 53 коп. боргу з
мотивів невиконання зобов’язання і в частині стягнення збитків
відмовлено з мотивів безпідставності вимог.
Дочірнє науково-виробниче підприємство “Трубообробка” просить
судові рішення скасувати з підстав незастосування господарськими
судами статей 153, 209, 215, 332, 334, 3521 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, неправильного застосування статті
105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Сатер”
проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні
просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 31.03.1993 року та
30.09.1993 року між Українським науково-дослідним інститутом
технології суднобудування, правонаступником якого є дочірнє
науково-виробниче підприємство “Трубообробка” відкритого
акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут
технології суднобудування, та виробничим об’єднанням
“Укрцукортехенергоремонт-Устимівським виробничім підприємством
“Цукортехенергоремонт”, правонаступником якого є відкрите
акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Сатер”, були
укладені договори № 1024 та № 111-3, відповідно до умов яких
відповідач мав виготовити та поставити трубозгинальні установки
ТГСВ-2М та ТГСВ-4, а позивач сплатити їх вартість. На виконання
умов договорів позивач з 1996 по 1998 роки перерахував
відповідачу 169 533 грн. 53 коп.
В подальшому протоколом від 25.12.2000 року сторони об’єднали
договори № 1024 та № 111-3 та вирішили замінити установки
ТГСВ-2М та ТГСВ-4 на трубозгинальну установку ТГСВ-ІМТ. При
цьому протоколом від 30.01.2001 року сторони обумовили, що сума
коштів на виготовлення ТГСВ-ІМТ не повинна перевищувати суми
попередньо сплачених позивачем коштів за договорами № 1024 та
№ 111-3, а також передбачили строк передачі замовнику
документації на нову установку - до 28.02.2001 року, а також
строк її виготовлення квітень-травень 2001року.
Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що
даний протокол за правовою природою є угодою, оскільки містить
всі необхідні умови, характерні для договору підряду, а саме:
предмет, вартість, термін виконання зобов’язання.
Відповідно до приписів статті 151 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання виникають з договору або інших
підстав, зазначених в статті 4 вказаного кодексу. Відносини між
позивачем та відповідачем виникли на підставі укладених
договорів, які спільними протоколами, змінювалися і
доповнювалися.
Статтею 332 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що за договором підряду підрядчик зобов’язується
виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його
або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й
оплатити виконану роботу. Відповідно до приписів статті 173
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарським
визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання
та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав,
передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт
(зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського
характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати
майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися
від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі
кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання
її обов’язку.
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх
зобов’язань належним чином не виконав, господарські суди
правомірно застосували до спірних правовідносин правила статті
161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та обґрунтовано
задовольнили позов в частині стягнення основного боргу.
Водночас позивач, всупереч вимогам статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів факт та
розмір збитків за договором, який був укладений між акціонерною
компанією “Сатер” та НАЦ “Укрцукор” на поставку трубних
відводів, а також наявність причинного зв’язку між
неправомірними діями боржника та завданням збитків, відсутність
вини відповідача, і господарські суди обґрунтовано відмовили в
задоволенні позову в цій частині.
Господарські суди також правомірно відмовили в задоволенні
позовних вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу
інфляції та річних, оскільки застосування правила статті 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
) передбачає невиконання
грошових, а не матеріального характеру, зобов’язань.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних
обставин справи і не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 19.04.2005 року господарського суду Миколаївської
області та постанову від 9.06.2005 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 11/31 залишити без змін, а
касаційну скаргу дочірнього науково-виробничого підприємства
“Трубообробка” без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій