Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали Закритого акціонерного товариства

касаційної скарги “Вікторія”

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 30.08.2005

у справі господарського суду Одеської області

за позовом Закритого акціонерного товариства “Вікторія”

До Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”

Про стягнення 215458, 78 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Перепьолкіна Н.І. –дов. № 01 від 04.05.05, Каплюк

О.В. –дов. № 02 від 04.11.05

від відповідача: Якібчук Н.П. –дов. № 88D/2005 від 17.10.05,

Шахбазов Г.Г. –дов.№ 2464 від 24.12.04, Осінчук В.Б. –дов.

№ 190/2005 від 01.01.2005

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 21.07.2005 господарського суду Одеської області задоволено позовні вимоги, щодо стягнення з ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” на користь ЗАТ “Вікторія” страхового відшкодування в сумі 215 458, 78 грн.

Постановою від 30.08.2005 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 21.07.2005 господарського суду Одеської області скасовано.

Постанова мотивована тим, що відповідно до п.п. 1.1,1.2 договору страхування від 17.03.2004 укладеним між ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” та ЗАТ “Вікторія”, визначено, що об’єктом страхування є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з фінансовим ризиком настання збитків внаслідок невиконання (неналежного) виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань, встановлених договорами купівлі-продажу, що укладаються протягом дії договору страхування, а страховим випадком є невиконання (неналежне) виконання контрагентом договірних зобов'язань встановлених контрактом внаслідок ліквідації, банкрутства Контрагента, підтвердженого у порядку, встановленому чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду ЗАТ “Вікторія” звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і просить її скасувати, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України (435-15) істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 17.03.2004 ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” та ЗАТ “Вікторія” уклали генеральний договір страхування фінансових (комерційних) ризиків № 81/18/001 за умовами якого, ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” здійснює страхування фінансових ризиків ЗАТ “Вікторія” та зобов’язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Відповідно до розділу 4 вищевказаного договору, договір набуває чинності з 17.03.2004, але не раніше дня, наступного за днем сплати авансової страхової премії на поточний рахунок відповідача та діє до 16.03.2005.

Підпунктом 1.1 частини 1 даного договору об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з фінансовим ризиком настання збитків внаслідок невиконання (неналежного) виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань, встановлених договорами купівлі-продажу, що укладаються протягом дії договору страхування, а страховим випадком є невиконання (неналежне) виконання контрагентом договірних зобов'язань встановлених контрактом внаслідок ліквідації, банкрутства Контрагента, підтвердженого у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що зобов'язання відповідача щодо виплати позивачу страхового відшкодування виникає у разі настання страхового випадку за Контрактами, що укладені позивачем у період дії договору страхування, тобто у період з 17.03.2004 по 16.03.2005.

Частиною 2 генерального договору страхування фінансових (комерційних) ризиків № 81/18/001 встановлена страхова сума, безумовна франшиза, дії позивача при настанні страхового випадку, умови виплати страхового відшкодування, причини відмови у страховій виплаті та інші умови, які відповідно до ст. 982 ЦК України (435-15) є істотними умовами договору страхування. В подальшому будь-яких додаткових угод, що змінюють або доповнюють умови договору страхування між позивачем і відповідачем не укладено.

Господарськими судами також встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума є страховою сумою, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу у зв'язку з настанням страхового випадку, який передбачений умовами п. 1.2. договору страхування, а саме, банкрутства ПП „Вибір”, що підтверджується постановою господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2005р. у справі № Б-13/304, якою боржника ПП „Вибір” визнано банкрутом.

Приватне підприємство „Вибір” є контрагентом позивача за угодою купівлі-продажу № 02/29-05, що укладена позивачем (продавець) з ПП „Вибір” (покупець) ще 26.05.2003.

Об'єктом страхування за договором страхування фінансових (комерційних) ризиків № 81/18/001 від 17.03.2004 є угоди, що укладаються позивачем в період дії договору страхування, тобто в період з 17.03.2004 по 16.03.2005 і саме за цими угодами передбачено настання страхового випаду, а отже і виникнення зобов'язання відповідача сплатити позивачу страхову суму.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом також правомірно встановлено, що у відповідача відсутні зобов'язання щодо виплати позивачу страхової суми за договором страхування фінансових (комерційних) ризиків № 81/18/001 від 17.03.2004, оскільки укладена позивачем з приватним підприємством „Вибір” угода купівлі-продажу № 02/29-05 від 26.05.2003 не є об'єктом страхування за названим договором страхування, а отже і банкрутство приватного підприємства „Вибір” не може бути страховим випадком, настання якого є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо сплати відповідачу страхової суми, оскільки банкрутство –є наслідком.

Акти звірки за своєю правовою природою не є додатковою угодою до договору страхування, що змінює або доповнює умови договору страхування, а зазначення в них угоди купівлі-продажу № 02/29-05 від 26.05.2003 суперечить предмету договору страхування, а також суперечить умовам п. 8.2. договору страхування, яким передбачено, що відповідач не відшкодовує збитки, які мали місце до початку дії цього договору, та про які позивач знав або повинен був знати на момент подання заяви на страхування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Одеським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 30.08.2005 Одеського апеляційного господарського суду зі справи № 33/112-05-4902 залишити без змін.