ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 11/1637
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
розглянувши відкритого акціонерного товариства
касаційну скаргу “Ватутінський м’ясокомбінат”
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 08.07.2005 року
у справі № 11/1637
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Модекс”
До відкритого акціонерного товариства
“Ватутінський м’ясокомбінат”
Про стягнення 33 998 грн.,
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача –Небога В.В. (дов. від 24.10.2005р. б/н);
від відповідача –Нагайченко В.С. (дов. від 30.05.2005р. б/н)
В С Т А Н О В И В:
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 08.07.2005р. змінено рішення господарського суду
Черкаської області від 31.05.2005р. у справі № 11/1637,
резолютивну частину викладено наступним чином: стягнуто з ВАТ
„Ватутінський м’ясокомбінат” на користь ТОВ „Модекс”
16065,00грн. - пені, 160,66грн. –держмита та 43,66грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині рішення господарського суду Черкаської області від
31.05.2005р., яким було припинено провадження в частині
стягнення 26060,00грн. основного боргу, залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. ВАТ
“Ватутінській м’ясокомбінат” звернулось з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. у справі
№ 11/1637, а рішення господарського суду Черкаської області від
31.05.2005р. залишити без змін. Скаржник вважає, що апеляційна
інстанція невірно застосувала положення пункту 3 статті 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, пеня була розрахована без врахування
періодичного зменшення розміру несвоєчасного виконання грошового
зобов’язання. Скаржник також вказує на порушення норм
процесуального права, а саме ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки апеляційним судом не було належним чином розглянуто
наявних у справі доказів погашення відповідачем суми
заборгованості.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні
обставини) на предмет правильності застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
прийшла до висновку, що оскаржувані рішення і постанова
підлягають скасуванню, а касаційна скарга ВАТ “Ватутінський
м’ясокомбінат” –частковому задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що сторонами
було укладено договір № 22 від 26.01.05р. згідно до умов якого
відповідач зобов’язався продати м’ясо яловичини першої категорії
глибокої заморозки в кількості 3000кг. Пунктом 3.1. договору
визначено строк поставки товару 31.01.05р. Пунктом 5.1. договору
сторонами була визначена форма розрахунку –попередня оплата
100%.
Позивач сплатив ВАТ „Ватутінський м’ясокомбінат” попердню оплату
в розмірі 37860грн. платіжним дорученням № 16 від 27.01.05р. та
№ 19 від 28.01.05р.
Обома судовими інстанціями встановлено, що сторони фактично
вчинили дії, які свідчать про відмову від виконання взятих на
себе по договору зобов’язань.
Відповідно до пункту 6.1. договору за порушення термінів
поставки продукції відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу
пеню в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день
прострочення поставки.
Відповідно до п. 8.1. договору, договір чинний з моменту його
підписання сторонами і діє до моменту його остаточного
виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.05р.
Змінивши рішення першої інстанції та перерахувавши пеню
апеляційний суд виходив з того, що пеня за період з 01.02.05р.
по 14.03.05р. складає 7938грн., з 15.03.05р. по 24.04.05р.
–8127грн., а загальна сума 16065,00грн. Такий висновок
апеляційної інстанції не відповідає встановленим ним же
обставинам, оскільки апеляційний суд погоджуючись з припиненням
провадження щодо стягнення основного боргу встановив, що
відповідач перерахував вищезазначену суму платіжними дорученнями
до 22.04.05р. Крім того, не знайшла свого відображення в
апеляційній інстанції та обставина, що відповідач здійснював
повернення отриманих по договору коштів протягом певного
періоду, що зумовлює зміну суми основного боргу з якого
нараховується пеня. Таким чином, апеляційною інстанцією порушено
ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно до якої неустойка
обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового
зобов’язання.
Крім іншого обома судовими інстанціями не надано належної
правової оцінки припиненню укладеного між сторонами договору
№ 22 від 26.01.2005р. Судами було встановлено, що сторони
вчинили дії, які свідчать про відмову від взятих на себе по
договору зобов’язань, але обома інстанціями не з’ясовано умови
припинення зобов’язання відповідно до Глави 50 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Без визначення підстав та умов
припинення сторонами взаємного зобов’язання по поставці не
можливо встановити чи прострочив відповідач взагалі грошове
зобов’язання. При цьому суди повинні були врахувати, що по
договору № 22 від 26.01.2005р. відповідач мав зобов’язання по
поставці м’яса, а не грошове зобов’язання.
Суди посилаючись на ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виходили з
того, що відповідач невчасно виконав грошове зобов’язання але
зобов’язання по договору № 22 від 26.01.2005р. у відповідача
було не грошове, а у випадку припинення зобов’язання за взаємною
згодою сторін для стягнення неустойки необхідно встановити чи
мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання
взагалі.
Враховуючи положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, судові акти першої та другої інстанції
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що касаційна
скарга ВАТ “Ватутінський м’ясокомбінат” підлягає частковому
задоволенню, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду Черкаської
області слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених
законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування
обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін, встановити
порядок і строки повернення отриманих по договору коштів задля
визначення суми основного боргу з якого нараховується пеня та
правомірності нарахування пені по договору, і залежно від
встановленого постановити відповідне рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Ватутінський м’ясокомбінат”
задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 08.07.2005р. та рішення господарського суду Черкаської
області від 31.05.2005р. скасувати.
3. Справу № 11/1637 передати на новий розгляд до господарського
суду Черкаської області.
Суддя, головуючий у засіданні Плюшко І.А.
Судді: Панченко Н.П.
Плахотнюк С.О.