22/159-05-5131 Про стягнення 8565,50 грн. - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство “Одеса-Мотор-Сервіс” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємця Фріги В.В. про стягнення 8565,50 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2005р. (суддя Л.О.Торчинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. (судді: В.І.Жеков, В.І.Картере, В.Т.Пироговський), позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Одеса-Мотор-Сервіс” задоволено: стягнуто з приватного підприємця Фріги В.В. на користь Відкритого акціонерного товариства “Одеса-Мотор-Сервіс” 4505грн. заборгованості з орендної плати та 4060грн. збитків за користування нерухомим майном без правових підстав, витрати по держмиту у розмірі 102грн.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, приватний підприємець Фріга В.В. подав касаційну скаргу, в якій просить зазначені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. Свою вимогу приватний підприємець Фріга В.В. мотивує тим, що господарським судом попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України (1798-12) щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга приватного підприємця Фріги В.В. підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

-27.03.2003р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, за яким позивач передав відповідачу у тимчасове користування приміщення магазину та боксу по обслуговуванню автомобілів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 16.

-за умовами вищезгаданого договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 1590грн. згідно виставлених позивачем рахунків.

-за період з.04.2003р. та перших тринадцяти днів.12.2004р. відповідач частково виконав свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів у сумі 23850грн.

-рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 договір оренди від 27.03.2003р., укладений між відповідачем та позивачем визнаний недійсним на майбутнє.

-постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 рішення від 27.03.2003р. скасовано.

-постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 постанова апеляційного господарського суду від 11.05.2004р. скасована, рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 залишене без змін.

Правила щодо набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду встановлено ст. 85 ГПК України (1798-12) , відповідно до ч. 4 якої у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Як випливає з встановлених господарським судом обставин справи, рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249, яким договір оренди від 27.03.2003р., укладений між відповідачем та позивачем, визнаний недійсним на майбутнє було оскаржено в апеляційному порядку та скасовано господарським судом апеляційної інстанції, за таких обставин дане рішення законної сили не набрало.

Правило щодо набрання чинності постановою касаційної інстанції встановлено ч. 3 ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскільки постанова Вищого господарського суду України від 28.09.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 прийнята 28.09.2004р., то вона набрала чинності саме з цього дня. За таких обставин рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2004р. у справі № 19-1/394-03-8249 яке залишене без змін зазначеною постановою набрало чинності з дня прийняття постанови Вищого господарського суду України, тобто з 28.09.2004р. Проте, зазначене не було враховано господарським судом попередніх інстанцій.

Враховуючи, що господарським судом договір оренди від 27.03.2003р., укладений між відповідачем та позивачем визнаний недійсним на майбутнє, то даний договір є недійсним з 28.09.2004р.

Згідно ст. 256 ЦК Української РСР (1540-06) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, однією із умов договору майнового найму (оренди) є плата, розмір якої обумовлено договором оренди. За таких обставин, у разі припинення договору оренди припиняється сплата обумовлених договором орендних платежів. Проте, господарським судом встановлено, що відповідач частково сплачував орендну плату включаючи перші тринадцять днів.12.2004р. Із зазначеного випливає, що господарський суд визнав встановленими обставини справи, які є недоведеними.

Згідно ст. 265 ЦК Української РСР (1540-06) наймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування майном.

Як вже було зазначено, договором оренди сторони обумовили обов’язок відповідача сплачувати орендну плату відповідно до виставлених позивачем рахунків. Проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо виставляння позивачем відповідачу відповідних рахунків та сплати цих рахунків відповідачем відповідно до умов договору. Встановивши обставини щодо сплати відповідачем 23850грн., господарський суд не дослідив за які місяці було сплачено орендні платежі відповідачем.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з позивача збитків у розмірі 4060грн.

Господарським судом зазначено, що позивач з.04.2004р. по перші тринадцять днів.12.2004р. користувався кафе-баром “Удача”. Проте, на яких підставах відповідач користувався зазначеним кафе-баром та яким чином наніс позивачу збитки господарським судом встановлено не було.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємця Фріги В.В. задовольнити.

Рішення Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі № 22/159-05-5131 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.