ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 10/312
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О (головуючий),
Панченко Н.П. (доповідач),
Савенко Г.В.
розглянувши касаційну СПД-ФО Ернандеса Пуантеса Мігеля
скаргу і додані до неї Анхеля
матеріали
на постанову від 01.02.2005 року
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № 10/312
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом СПД-ФО Добривечер Є.М.
до СПД-ФО Ернандеса Пуантеса Мігеля
Анхеля
Про усунення порушення права власності та звільнення приміщення
В судовому засіданні взяли участь представники:
СПД-ФО Добривечер Є.М. - Добривечер Є.М., Кучер Т.М. (дор.
№ 4889 від 07.07.2004 р.),
СПД-ФО Ернандеса Пуантеса Мігеля Анхеля - Ернандес Пуантес
Мігель Анхель, Мастюк Є.П. (дов. № 4829 від 08.11.2004 р.)
В С Т А Н О В И В:
Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Добривечер
Є.М. у вересні 2004 року звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до суб’єкта підприємницької
діяльності –фізичної особи Ернандеса Пуантеса Мігеля Анхеля про
усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, що
знаходиться за адресою м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, буд. 53,
кв. 113, 114, 115 та звільнення займаного приміщення.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.11.2004 року у справі № 10/312 в задоволені позовних вимог
відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідач користується
спірним приміщенням не на підставі договору оренди, термін якого
сплив за твердженням позивача, а на підставі договору про
сумісну діяльність, який на час розгляду спору своєї дії не
припинив.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.2005 року у справі № 10/312 рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 08.11.2004 року скасовано.
Позов суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
Добривечер Є.М. задоволено. Зобов’язано суб’єкт підприємницької
діяльності –фізичну особу Ернандеса Пуантеса Мігеля Анхеля
усунути перешкоди в користуванні позивачем приміщенням за
адресою м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, буд. 53, кв. 113,
звільнивши вказане приміщення. Постанова мотивована тим, що
рішенням Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг від
07.10.2004 року, яке вступило в законну силу, встановлений той
факт, що угода від 17.11.2002 року про сумісну діяльність між
сторонами у справі є неукладеною, а тому відповідно до ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у господарського суду першої
інстанції не було підстав посилатись на угоду від 17.11.2002
року, крім того, дія договору оренди закінчилася 11.03.2004 року
і з цього часу у позивача виникло право ставити питання про
звільнення відповідачем займаного приміщення.
Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Ернандес
Пуантес Мігель Анхель у своїй касаційні скарзі просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.2005 року, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.11.2004 року у справі № 10/312
залишити в силі.
Скаржник вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.02.2005 року у справі № 10/312
прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на
те, що в угоді від 17.11.2002 року № 13190 йде мова про спільну
фінансово-господарську діяльність, а не сумісну діяльність, а
тому скаржник вважає, що спірні відносини регулюються ст. ст. 4,
153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а не статтями глави 38 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якими керувався суд апеляційної інстанції. Скаржник
зауважує, що порядок та умови ведення спільної діяльності між
позивачем та відповідачем існували ще до підписання угоди,
оскільки фактично спільна діяльність велася і раніше, це ж
стосується і умов використання результатів сумісної діяльності,
сторони самостійно визначали зміст угоди, змін та доповнень до
неї, оскільки всі угоди, які хоча і не передбачені законом, але
прямо не суперечать йому, є підставами виникнення цивільних прав
та обов’язків. Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваної
постанови апеляційним господарським судом зроблені висновки без
всебічного та повного аналізу наявних у справі доказів, зокрема,
про сплату відповідачем спільного з позивачем боргу Плаксіну В.
в сумі 7000 дол. США, про те, що відповідач неодноразово
передавав у заставу своє майно за кредитними договорами
позивача, був поручителем за зобов’язаннями позивача, частково
сплачував борг за кредитами, що надавалися позивачу, що
відповідач сплачував кошти власникам квартир, які за договором
купівлі-продажу переходили у власність позивача. Скаржник
зауважує, що постанови від 01.02.05 р. у справах № 10/311 та
№ 10/312 зовсім однакові, хоча спірні квартири передавалися в
оренду на підставі різних угод з різними строками дії.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом та господарським судом
Дніпропетровської області норм матеріального та процесуального
права, юридичну оцінку обставин справи у рішенні господарського
суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2002 року між
суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами
Добривечер Є.М. та Ернандесом Пуантесом Мігелем Анхелем був
укладений договір оренди квартири, строком на один рік, згідно з
умовами якого орендодавець (позивач) передав, а орендар
(відповідач) прийняв у тимчасове володіння та користування
квартиру № 113, розташовану за адресою м. Кривий Ріг, вул.
Недєліна, буд. 53.
Судами попередніх інстанцій не повністю з’ясовані обставини
справи, зокрема, чи виникли з правовідносин сторін зобов’язання,
об’єктом яких є спірне приміщення.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СПД-ФО Ернандеса Пуантеса Мігеля Анхеля на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.05р. у справі № 10/312 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.02.05р. у справі № 10/312 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.11.2004 р. у справі № 10/312
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Савенко Г.В.