ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 02-03/1570/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна –головуючого,
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
прокурора Громадський С.О. – (посв. № 76)
- позивача Стахович О.С. – (дор. у справі)
Прийомиш О.Л. –(дор. у справі)
- відповідача
розглянув касаційне першого заступника прокурора Київської обл.
подання
на ухвалу господарського суду Київської обл. від
20.05.2005
у справі № 02-03/1570/13
за позовом першого заступника прокурора Київської
області в інтересах держави в особі Кабінету
Міністрів України, ВАТ НАК “Украгролізинг”
до СВК “Світанок”
Про стягнення 251669, 50 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2005
(суддя С. Наріжний) позовну заяву першого заступника прокурора
Київської області повернуто без розгляду з огляду на
відсутність повноважень у прокурора на звернення до
господарського суду з позовом в інтересах окремого
господарюючого суб’єкта.
Перший заступник прокурора Київської області з зазначеною
ухвалою не погодився, звернувшись з касаційним поданням, в якому
просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та
передати позовну заяву до місцевого господарського суду для
розгляду по суті, оскільки виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий
господарський суд неправильно застосував норми ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 361 Закону України “Про прокуратуру»
( 1789-12 ) (1789-12)
та ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та вважає,
що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36і Закону України “Про прокуратуру»
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року
визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному
випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на
підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може
відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави,
обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися
повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів, державних підприємств та організацій чи з
інтересами господарських товариств з часткою державної власності
у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки
в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств,
товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини цього ж рішення визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. і ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку
в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі
тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної
влади або орган місцевого самоврядування, наділені
повноваженнями виконавчої влади.
Заявляючи позов про стягнення суми заборгованості на користь ВАТ
НАК “Украгролізинг» заступник прокурора необгрунтовано визначив
Кабінет Мністрів України, як орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки,
як обгрунтовано вказано місцевим господарським судом, Кабінет
Міністрів України не є позивачем і стороною у господарському
процесі, а його права, як засновника і власника пакету акцій
статутного фонду ВАТ НАК “Украгролізинг» врегульовані ст.ст. 10,
41 Закону України “Про господарські товариства» ( 1576-12 ) (1576-12)
та
ст. 88 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
ВАТ НАК “Украгролізинг» є самостійним господарюючим суб'єктом,
здійснює управління господарською діяльністю через свої органи
та посадові особи у порядку, визначеному Законом України “Про
господарські товариства» ( 1576-12 ) (1576-12)
, і, як правильно зазначив
господарський суд, не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування.
Таким чином, заступником прокурора пред'явлено позов не в
інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта
господарської діяльності, тому висновки місцевого господарського
суду відповідають чинному законодавству і підстав для скасування
судового рішення не вбачається.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Київської області від 20.05.2005 у
справі 02-03/1570/13 залишити без зміни, а касаційне подання
–без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун