ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 8/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О (головуючий),
Панченко Н.П. (доповідач),
Савенко Г.В.
розглянувши касаційну АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської
скаргу і додані до неї обласної філії Укрсоцбанку
матеріали
на постанову від 11.04.2005 року
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 8/54
господарського суду Миколаївської області
за позовом АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської
обласної філії Укрсоцбанку
до АТ “Миколаївське виробничо-торгівельне
взуттєве підприємство “Нико”
Про стягнення 449073,38 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
АТ “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство
“Нико” –Гордієнко С.М. (дов. № 4 від 08.04.2005 р.),
АКБ СР “Укрсоцбанк” - Кисельов М.Є. (дов. № 02-04/951 від
14.10.2003 р.),
АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії
Укрсоцбанку –Козир О.С. (дов. № 4452 від 23.11.2004 р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 13.04.2001
р. у справі № 8/54 позов Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної
філії Укрсоцбанку до з Акціонерного товариства “Миколаївське
виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Нико” задоволений у
сумі 286384 грн. за рахунок заставленого майна за договором від
08.01.97 р. № 04-1/1 та у сумі 162689,38 грн. за рахунок іншого
майна, а також стягнуто 1700 грн. держмита і 69 грн. арбітражних
витрат.
13.04.2001 р. на виконання рішення суду було видано два накази:
про стягнення з боржника боргу в сумі 286384 грн. за рахунок
заставленого майна і боргу в сумі 162689,38 грн. за рахунок
іншого майна, які були пред'явлені до виконання у відділ
державної виконавчої служби Ленінського районного управління
юстиції м. Миколаєва.
Постановою від 25.04.2001р. відділу ДВС Ленінського районного
управління юстиції м. Миколаєва відкрито виконавче провадження
по виконанню зазначених наказів арбітражного суду від 13.04.2001
р.
Листом від 11.07.2002 р. № В-4 відділ ДВС Ленінського РУЮ
м. Миколаєва повідомив АТ “МВТВП “Нико” про те, що заставлене
майно не реалізується у зв'язку з його належністю до вузької
спеціалізації, та запропонував вирішити питання щодо реалізації
заставленого майна у якості металобрухту.
11.07.2002 р. АКБ “Укрсоцбанк” листом за № 02-34/ю повідомив
відділ ДВС, що не заперечує проти реалізації заставленого майна
як металобрухту, при умові, що всі кошти, одержані від продажу,
будуть направлені на погашення боргу.
Станом на 21.01.2005 р. заставлене майно реалізовано в повному
обсязі на загальну суму 11265,86 грн. За рахунок іншого майна
погашено 102 580 грн. Заборгованість АТ “МВТВП “Нико” перед АКБ
“Укрсоцбанк” становить 60109,38 грн. (за рахунок реалізації
іншого майна) та 275118,14 грн. (за рахунок реалізації
заставленого майна).
15.02.2005 р. до господарського суду Миколаївської області
звернувся АКБ “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії
Укрсоцбанку з заявою про зміну способу і порядку виконання
рішення суду на підставі статті 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
частині стягнення з боржника на користь стягувача 286384 грн. за
рахунок заставленого за договором від 08.01.1997 р. № 04-1/1
майна шляхом звернення стягнення на інше майно боржника на суму
275118,14 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2005
р. у справі № 8/54 відмовлено в задоволенні заяви стягувача про
зміну способу і порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 р.
у справі № 8/54.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.04.2005 р. вищевказана ухвала залишена без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 11.04.2005 р. та ухвалою господарського
суду Миколаївської області від 28.02.2005 р.,
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в
особі Миколаївської обласної філії Укрсоцбанку звернувся до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від
11.04.2005 р. та задовольнити заяву АКБ “Укрсоцбанк” про зміну
способу і порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 р. в
частині стягнення з боржника на користь стягувача 286384 грн. за
рахунок заставленого за договором від 08.01.1997 № 04-1/1 майна
шляхом звернення стягнення на інше майно боржника на суму
275118,14 грн.
Скаржник вважає, що постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 11.04.2005 р. та ухвала господарського
суду Миколаївської області від 28.02.2005 р. прийняті з
порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме,
ч. 1 ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ч. 4 ст. 591 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 24 Закону України “Про заставу”
( 2654-12 ) (2654-12)
від 02.10.1992 р.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Одеським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 24 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
у випадках,
коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо
для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право,
якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму,
якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна
боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством
України.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відділом ДВС
Ленінського РУЮ м. Миколаєва заставлене майно було реалізовано
як металобрухт на суму 11265,86 грн. В зв'язку з цим стягувач не
одержав 275118,14 грн. за рахунок реалізації заставленого майна
для повного задоволення своїх вимог. Однак суди попередніх
інстанцій не врахували, що зазначеними вище нормами статей
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено право стягувача на одержання
суми, якої не вистачає для повного задоволення його вимог, з
іншого майна боржника в порядку черговості.
Згідно зі ч. 1 ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при наявності
обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням
прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
господарський суд, який видав виконавчий документ, у
десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з
викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових
випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та
порядок виконання рішення, ухвали постанови, змінити спосіб та
порядок їх виконання.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть
бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим у строк або встановленим господарським
судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку
виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення
господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси
сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у
виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці
держави та інші обставини справи.
Судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги, що
конкретними обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду,
є неможливість реалізації заставленого майна відділом ДВС
Ленінського РУЮ м. Миколаєва у зв'язку з відсутністю на нього
попиту і знаходженням у неробочому стані. Ці обставини і
спонукали Державну виконавчу службу звернутися до боржника з
пропозицією реалізувати заставлене майно у якості металобрухту.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що АКБ “Укрсоцбанк” в
особі Миколаївської обласної філії Укрсоцбанку, надавши дозвіл
відділу ДВС на реалізацію заставленого майна як металобрухту,
фактично сам створив ті обставини, що ускладнюють виконання
рішення суду. Але ні Одеським апеляційним господарським судом,
ні господарським судом Миколаївської області не було вказано, у
чому саме полягає вина банку при реалізації заставленого майна
як металобрухту, з посиланням на норми діючого законодавства
України. З матеріалів справи вбачається, що ініціатива продажу
заставленого майна як металобрухту виходила від Державної
виконавчої служби, яка безпосередньо займалась реалізацією цього
майна, а не від АКБ “Укрсоцбанк”.
Судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги той факт,
що в рішенні господарського суду Миколаївської області від
13.04.2001 р. зазначалось, що на момент прийняття цього рішення
заставлене обладнання є непридатним для його використання у
виробничому процесі і це підтвердив у судовому засіданні
представник боржника.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що господарськими
судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і повно розглянуті всі обставини
справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд заяви про зміну способу та порядку
виконання рішення суду від 13.04.2001 року у справі № 8/54.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської
обласної філії на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 11.04.2005 р. у справі № 8/54
задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.04.2005 р. у справі № 8/54 та ухвалу господарського суду
Миколаївської області від 28.02.2005 року у справі № 8/54
скасувати, справу № 8/54 передати до господарського суду
Миколаївської області на новий розгляд заяви про зміну способу
та порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 року у справі
№ 8/54.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Савенко Г.В.