ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 6/87-1377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця
Різник Олександри Мирославівни
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
08.07.2005р.
у справі № 6/87-1377
за позовом Прокурора м. Тернополя в особі Тернопільської міської
ради в особі
Управління обліку та контролю за використанням комунального
майна
Департаменту економіки
до Приватного підприємця Різник Олександри Мирославівни
прo стягнення 11225,11 грн. боргу по орендній платі,
розірвання договору оренди комунального майна від 10.08.2004р.
№ 9075 та виселення із займаних приміщень,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: Козак І.О. (довіреність № 7 від 25.10.05),
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
08.07.2005р. (головуючий, суддя Кордюк Г.Т., судді Дух Я.В.,
Зданкевич З.І.) апеляційну скаргу Приватного підприємця Різник
Олександри Мирославівни на рішення господарського суду
Тернопільської області від 01.06.2005р. у справі № 6/87-1377
повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки розмір сплаченого скаржником державного
мита за подання апеляційної скарги не відповідав вимогам Декрету
Кабінету Міністрів України “Про державне мито» ( 7-93 ) (7-93)
.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та поновити
строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду
Тернопільської області від 01.06.2005р. Доповідач: Палій В.М.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито сплачується
в доход держаного бюджету у порядку і розмірі, встановлених
законодавством України.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів
України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, а порядок сплати
Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного
мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової
інспекції України від 22.04.1993р. № 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
Згідно підпункту “г” п. 2 ст. 3 вказаного Декрету ( 7-93 ) (7-93)
,
ставка державного мита з апеляційних скарг на рішення
встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у
разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із
спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої
виходячи з оспорюваної суми. Так, в силу підпункту “а” п. 2
ст. 3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
(у редакції від 25.03.2005р., що набрала
законної сили 31.03.2005р.), із заяв майнового характеру, що
подаються до господарських судів сплачується 1 відсоток ціни
позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян. Із позовних заяв немайнового характеру –5
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вимоги наведених норм права повинні були бути відомі відповідачу
на момент подання апеляційної скарги та дотримані ним.
Як вбачається з доданої до касаційної скарги копії апеляційної
скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі,
відповідач оспорював його в апеляційному порядку у повному
обсязі.
Відповідно до оскаржуваного рішення господарського суду
Тернопільської області від 01.06.2005р., суд першої інстанції
позов задовольнив:
розірвав укладений між сторонами даного спору договір оренди
комунального майна № 9075 від 10.08.2004р.;
зобов’язав відповідача звільнити не житлове приміщення площею
582,68 кв.м. за адресою вул.Слівенська, 15;
присудив до стягнення з відповідача 10712,82 грн. боргу по
орендній платі, 512,29 грн. пені та судові витрати.
Отже, до апеляційної скарги скаржником мали бути додані докази
сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок
державного мита з апеляційних скарг, з урахуванням ставок
державного мита, встановлених для позовів майнового характеру
–50 відсотків ставки з оспорюваної суми, а також з позовів
немайнового характеру –50% ставки, що підлягає сплаті у разі
подання заяви для розгляду в першій інстанції. Тобто за подання
апеляційної скарги державне мито підлягало сплаті у розмірі
94,62 грн. (11225,11 грн. : 0,5%) + (85: 0,5%)= 56,12 + 42,50.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно квитанції від
23.06.2005р. за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено
державне мито лише у сумі 42,50 грн., тобто менше ніж необхідно.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається
апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано
документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановлених порядку і розмірі.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для
зміни або скасування оскаржуваної ухвали немає.
Відносно доводів скаржника про допущені судом апеляційної
інстанції помилки при викладені вступної частини оскаржуваної
ухвали щодо номеру справи та дати рішення, колегія суддів
зазначає, що вони можуть бути усунуті в порядку, передбаченому
ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відновлення ж строку подання апеляційної скарги на рішення суду
Тернопільської області від 01.06.2005р. у даній справі, про що
клопоче скаржник у касаційній скарзі, не входить до компетенції
суду касаційної інстанції. Дане питання може бути предметом
розгляду виключно судом апеляційної інстанції в порядку,
передбаченому ст.ст. 53, 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Різник Олександри
Мирославівни залишити без задоволення, а ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. у справі
№ 6/87-1377 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій