Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Жуган О.Г.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство”

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2005р.

у справі № 10/81-ПД-05 Господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”

до Херсонського обласного бюро технічної інвентаризації

до Відкритого акціонерного товариства “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”

до Відкритого акціонерного товариства “Спецмеблі”

до Акціонерного товариства закритого типу “Новокаховський меблевий комбінат”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Закрите акціонерне товариство “Херсонська меблева фабрика”

третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Луганське державне об’єднання “Луганськліс”

третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3: Відкрите акціонерне товариство “Скадовське держлісомисливське господарство”

про розірвання договорів купівлі-продажу та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”, до Херсонського обласного бюро технічної інвентаризації, до Відкритого акціонерного товариства “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”, до Відкритого акціонерного товариства “Спецмеблі”, до Акціонерного товариства закритого типу “Новокаховський меблевий комбінат” щодо визнання права власності на майновий комплекс –пансіонат “Золотий берег” в смт. Лазурне, Скадовського району, Херсонської області в межах земельної ділянки, наданої для розміщення пансіонату; щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу пансіонату “Золотий берег”, укладеного між ВАТ “Спецмеблі” та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”; щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу - пансіонату “Золотий берег”, укладеного між АТВТ “Новокаховський меблевий комбінат” та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”; щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу - пансіонату “Золотий берег”, укладеного між Скадовським ДЛМГ (Відкритим акціонерним товариством “Скадовське держлісомисливське господарство”) та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”; щодо визнання частково недійсним Свідоцтва на право власності бази відпочинку “Золотий берег”, яке видане ТОВ “ПСП”; щодо витребування від Херсонського бюро технічної інвентаризації інвентарної справи, яка виготовлена на нерухоме майно - пансіонат “Золотий берег”, що розташований в с.м. т. Лазурне, Скадовського району, Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.05.2005р. (суддя Александрова Л.І.), яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2005р. (судді Антонік С.Г., Яценко О.М., Мойсеєнко Т.В.), припинено провадження у справі за вимогою про визнання частково недійсним Свідоцтва на право власності бази відпочинку пансіонату “Золотий берег”, яке видане позивачу, в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” мотивує тим, що господарським судом попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа без самостійних вимог –Луганське державне об’єднання “Луганськліс” доводить безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” та правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 21 ГПК України (1798-12) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (1798-12) .

Відповідно до ст. 1 ГПК України (1798-12) , якою врегульовано право на звернення до господарського суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, відповідачем у судовому процесі можуть бути підприємства та організації, що мають статус юридичної особи.

Господарським судом встановлено, що 30.03.2001р. на підставі договору купівлі-продажу АВО № 581367 позивач купив у ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” майновий комплекс пансіонату “Золотий берег”. Із встановленого господарським судом факту випливає, що відповідача –Відкрите акціонерне товариство “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” було визнано банкрутом та у березні 2001р. він знаходився у ліквідаційній процедурі.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, у відповідному випадку здійснюється ліквідація юридичної особи – банкрута.

Проте, господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено обставин щодо можливості ліквідації відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”, що є порушенням ст.ст. 1, 21 ГПК України (1798-12) .

Згідно ст. 27 ГПК України (1798-12) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. Отже, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу або їх може бути залучено до участі у справі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” Відкрите акціонерне товариство “Скадовське держлісомисливське господарство”. Проте, позивачем заявлено позов щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу - пансіонату “Золотий берег”, укладеного між Скадовським ДЛМГ (Відкритим акціонерним товариством “Скадовське держлісомисливське господарство”) та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний”, із чого випливає, що за даною вимогою позивач вважає, що Відкрите акціонерне товариство “Скадовське держлісомисливське господарство” порушило його охоронювані законом права. За таких обставин, Відкрите акціонерне товариство “Скадовське держлісомисливське господарство” за своїм процесуальним статусом є відповідачем, із чого випливає, що залучивши Відкрите акціонерне товариство “Скадовське держлісомисливське господарство” в якості третьої особи господарським судом порушено ст. 27 ГПК України (1798-12) .

Господарським судом встановлено, що 30.03.2001р. позивач за договором купівлі-продажу, укладеним з Відкритим акціонерним товариством “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”, яке знаходилось у процедурі банкрутства, придбав майновий комплекс пансіонату “Золотий берег”, який знаходиться в с.м. т. Лазурне Садовського району Херсонської області, вул. Чорноморська. Даний майновий комплекс складався з приміщень під літерами “А”, “Б”, “В”, “Г”, “Д”, “Ж”, “Л”, “Н”, “О”, “Р”, “С”, “У”, “Ф”, “Т”, “К”, будиночків під №№ 2-49 та будиночків вагонного типу №№ 5,50-60,62-65. За договором купівлі-продажу від 28.02.2003р. № 439834, який укладено позивачем з громадянином Парсєговим В.Г., позивач вищезгаданий майновий комплекс продав громадянину Парсєгову В.Г.

Як вже було зазначено, позивач просить визнати недійсними договори купівлі-продажу укладені: між ВАТ “Спецмеблі” та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний” щодо продажу 20 житлових будівель, розташованих в пансіонаті “Золотий берег”; між Скадовським ДЛМГ та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний” щодо продажу 12 житлових будівель, розташованих в пансіонаті “Золотий берег”; між АТВТ Новокаховський меблевий комбінат та ТОВ “Дитячий оздоровчий табір “Сонячний” щодо продажу 10 житлових будівель, розташованих в пансіонаті “Золотий берег”. Проте, господарським судом дані договори досліджено не було.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельне підприємство” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.05.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.09.2005р. у справі № 10/81-ПД-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.