ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 5/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу
громадянина Дрібного Станіслава Васильовича
на рішення господарського суду Полтавської області від
30.06.2005р.
у справі № 5/283
за позовом Приватного підприємця Лисокобилка Анатолія
Олександровича
до Відкритого акціонерного товариства “Карлівський
райагропостач”
про спонукання до укладання договору,
за участю представників:
від позивача: Кульбако М.М. (довіреність від 10.10.05),
від відповідача: не з’явився,
від скаржника: Шапар Р.Ю. (довіреність від 04.10.05),
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Лисокобилка Анатолій Олександрович
звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом
до Відкритого акціонерного товариства “Карлівський
райагропостач» і просив суд зобов’язати останнього укласти
договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що
належить ВАТ “Карлівський райагропостач», за затвердженою
конкурсною комісією ціною - 41000,0 грн. та передати вказане
майно позивачу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
30.06.2005р. (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено: зобов’язано
відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу
цілісного майнового комплексу (загальною площею 2277,3 кв.м. )
та малоцінні необоротні активи, що належать відповідачу за
ціною, затвердженою на конкурсній комісії в розмірі 41000,0 грн.
та передати позивачу цілісний майновий комплекс та малоцінні
необоротні активи, що знаходяться за адресою.: м. Карлівка,
вул.Свердлова, 2.
Рішення мотивовано невиконанням відповідачем свого зобов’язання
щодо продажу майна відповідача, яке випливає з Протоколу № 5
засідання конкурсної комісії з продажу майна ВАТ “Карлівський
райагропостач» від 06.05.2005р.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, громадянин Дрібний
Станіслав Васильович звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати
та припинити провадження у справі. Доповідач: Палій В.М.
У своїй скарзі скаржник наполягає на тому, що комітет кредиторів
ВАТ “Карлівський райагропостач» 15.02.2005р. вже приймав
рішення про продаж на його користь - гр.Дрібного С.В. всього
цілісного майнового комплексу ВАТ “Карлівський райагропостач”. У
зв’язку з чим скаржник стверджує про те, що оскаржуване рішення
у даній справі порушує його права в частині вимоги про укладення
договору купівлі-продажу спірного майна та порушує його право на
отримання зазначеного майна у власність після укладення договору
купівлі-продажу. З огляду на це просить рішення скасувати і
припинити провадження у справі.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу громадянина Дрібного
С.В. в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а
скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві, у
т.ч. із причини того, що йому не було відомо про вимоги на
спірне майно гр.Дрібного С.В.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
В силу ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
укладання господарського договору є обов’язковим для сторін,
якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є
обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених
законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості
укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання
чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Особливості ж укладання господарських договорів на основі
вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів
передбачені ст. 184 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими
Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7
ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
спори, що виникають при укладанні господарських договорів за
державним замовленням, або договорів, укладення яких є
обов’язковим на підставі закону та в інших випадках,
встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні
спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це
передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти
певний господарський договір на підставі укладеного між ними
попереднього договору.
Частиною другою ст. 649 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
також передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при
укладенні договору не на підставі правового акта органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу
місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках,
встановлених за домовленістю сторін або законом.
Разом з тим, суд першої інстанції не з’ясував чи існує спір між
сторонами даної справи щодо укладання договору купівлі-продажу
цілісного майнового комплексу ВАТ “Карлівський райагропостач”,
не з’ясував фактичних обставин, що входять до предмету
доказування у цій справі, а саме наявність або відсутність
обов’язку відповідача укласти з відповідачем договір
купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ “Карлівський
райагропостач”.
У протоколі № 5 від 06.05.2005р. зазначено, що конкурсна
комісія вирішила визнати переможцем конкурсу по придбанню
цілісного майновою комплексу (загальна площа 2277,3 кв.м. ) та
малоцінних необоротних активів ВАТ “Карлівський райагропостач»
–ПП Лисокобилка Анатолія Олександровича за запропонованою ціною
41000,0 грн.
Посилаючись на вказаний протокол, суд першої інстанції не
звернув уваги на те, що в ньому відсутнє рішення конкурсної
комісії про укладання договору-купівлі продажу цілісного
майнового комплексу ВАТ “Карлівський райагропостач» саме з
позивачем, що могло б бути предметом розгляду у суді, при
наявності достатніх і належних доказів відмови відповідача
виконувати рішення комісії щодо укладання такого договору.
Оскаржуване рішення не можна визнати обґрунтованим, оскільки в
ньому не повно відображені обставини, що мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки не є вичерпними, не відповідають дійсності і не
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому
засіданні.
Зокрема, встановлена судом обставина того, що для участі у
конкурсі позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок
Полтавської філії ДГК Агенства з питань банкрутства гарантійний
внесок у розмірі 24516,68 грн., не ґрунтується на матеріалах
справи, оскільки не підтверджується будь-якими доказами.
Доводи скаржника про те, що вказана справа підлягає припиненню
на підставі ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, бо позивач є
фізичною особою, колегія суддів відхиляє як безпідставні,
оскільки в матеріалах справи знаходиться свідоцтво про державну
реєстрацію СПД –фізичної особи Лисокобилка А.О. (а.с.5); позовна
заява підписана від імені Лисокобилка А.О., підпис якого
закріплений печаткою приватного підприємця Лисокобилка А.О.
Наведене свідчить про те, що в силу ст. 1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Лисокобилка А.О., як суб’єкт підприємницької
діяльності, має право на звернення до господарського суду.
Оскільки інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі,
не підтверджуються матеріалами справи (в обґрунтування скарги
також не додано ніяких документів), то вони не можуть бути
перевірені судом касаційної інстанції на предмет юридичної
оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення у даній справі
підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до
всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи,
дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого, з
врахуванням результатів вивчення доводів скаржника, визначитися
щодо підвідомчості спору.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу громадянина Дрібного Станіслава Васильовича
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
30.06.2005р. у справі № 5/283 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Полтавської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій