ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 3/195-16/236
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу релігійної громади Української
православної церкви Київського Патріархату, с. Муроване
Сокальського району Львівської області (далі –релігійна громада
УПЦ КП)
на рішення господарського суду Львівської області від
08.02.2005
зі справи № 3/195-16/236
за позовом релігійної громади Української греко-католицької
церкви, с. Муроване Сокальського району Львівської області (далі
–релігійна громада УГКЦ)
до релігійної громади УПЦ КП
про усунення перешкод у користуванні культовою будівлею;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, на стороні позивача:
Львівська обласна державна адміністрація;
Сокальська районна державна адміністрація, м. Сокаль Львівської
області.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2005
(суддя Станько Л.Л.) позов задоволено: усунуто перешкоди для
релігійної громади УГКЦ в користуванні культовою будівлею
–храмом Воздвиження Чесного Животворящого Хреста в с. Муроване
Сокальського району Львівської області шляхом виселення
релігійної громади УПЦ КП. Рішення суду першої інстанції з
посиланням на приписи статей 17 та 18 Закону України “Про
свободу совісті та релігійні організації» ( 987-12 ) (987-12)
(далі
–Закон ( 987-12 ) (987-12)
) мотивовано самовільним захоплення
відповідачем культової будівлі, яку у встановленому порядку
повернуто у власність позивачеві.
У касаційній скарзі від 30.07.2005 до Вищого господарського суду
України релігійна громада УПЦ КП просить рішення господарського
суду Львівської області від 08.02.2005 зі справи скасувати.
Скаргу з посиланням на приписи статті 17 Закону ( 987-12 ) (987-12)
мотивовано тим, що судом не досліджувалося розпорядження
Львівської обласної державної адміністрації від 20.04.1993
№ 297, яким повернуто у власність релігійної громади УГКЦ
спірну культову будівлю.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники релігійної громади УГКЦ, релігійної громади УПЦ КП,
Львівської обласної державної адміністрації та Сокальської
районної державної адміністрації в судове засідання не
з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судом першої інстанції зі справи встановлено, що:
- рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від
13.12.1991 № 680/298 зареєстровано статути релігійних громад
УГКЦ та УАПЦ у с. Муроване;
- розпорядженням Львівської обласної адміністрації від
26.09.1994 № 121 внесено зміни до статуту Львівської Єпархії
Української Автокефальної і Православної Церкви та перейменовано
на Українську Православну Церкву Київського Патріархату;
- рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради
народних депутатів від 13.12.1991 № 680/298 Сокальський
райвиконком зобов’язано передати релігійним громадам УГКЦ та УПЦ
КП у безплатне і почергове користування храм Воздвиження Чесного
Животворящего Хреста у с. Муроване (далі - культова будівля);
- для визначення умов користування культовою будівлею обидві
релігійні громади було зобов’язано укласти із Сокальським
райвиконкомом відповідні договори;
- релігійна громада УПЦ КП не дала згоди на почергове
користування культовою будівлею і майном;
- розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації
від 20.04.1993 № 297 культову будівлю повернуто у власність
релігійній громаді УГКЦ;
- комісією Сокальського райвиконкому 22.04.1993 релігійній
громаді УГКЦ було передано культову будівлю;
- релігійною громадою УПЦ КП здійснено самовільне захоплення
культової будівлі та майна.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність негаторного позову релігійної громади УГКЦ щодо
усунення перешкод у користуванні культовою будівлею.
Судом першої інстанції достатньо повно встановлено обставини,
що входять до предмету доказування зі справи, та цим обставинам
дано правильну юридичну оцінку. Помилковими є доводи скаржника
про неправильне дослідження судом першої інстанції розпорядження
Львівської обласної державної адміністрації від 20.04.1993 № 297
про повернення культової будівлі у власність релігійній громаді
УГКЦ.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону ( 987-12 ) (987-12)
культові
будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються
організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне
користування або повертаються у власність релігійних організацій
безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду
Республіки Крим.
Отже, розпорядження від 20.04.1993 № 297 було прийнято в межах
законодавчо визначених повноважень Львівської обласної державної
адміністрації, а тому позивач у справі має належний титул
власника на культову будівлю.
Відповідно до приписів статті 18 Закону ( 987-12 ) (987-12)
:
релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються
майном, яке належить їм на праві власності (частина перша);
право власності релігійних організацій охороняється законом
(частина восьма).
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні
ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України “Про власність»
( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати усунення будь-яких порушень
його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з
позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
З огляду на встановлені у справі обставини судом першої
інстанції надано позивачеві належний спосіб судового захисту
від порушень його права власності на культову будівлю.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2005 зі
справи № 3/195-16/236 залишити без змін, а касаційну скаргу
релігійної громади релігійної громади Української православної
церкви Київського Патріархату в селі с. Муроване Сокальського
району Львівської області - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь