ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 2-4/4386-2005
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського закритого
акціонерного товариства “Крим-Аромат”, м. Бахчисарай Автономної
Республіки Крим,
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.05.2005
зі справи № 2-4/4386-2005
за позовом Бахчисарайського центру зайнятості (далі – Центр
зайнятості), м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим,
до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства
“Крим-Аромат” (далі –Товариство)
про стягнення 1 059 959,96 грн.,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є органи Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття. Статтею 50 цього
Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами
суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік є
вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших
випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних
позовів до суб’єктів господарювання.
Центр зайнятості звернувся до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства 62 810,50
грн. недоїмки зі сплати страхових внесків з
загальнообов’язкового соціального страхування, 21 328,67 грн.
пені та 975 820,79 грн. штрафу, а всього 1 059 959,96
грн.
Рішенням названого суду від 15-25.03.2005 (суддя Бєлоглазова
І.К.) в позові відмовлено. Прийняте судове рішення мотивовано
тим, що позивачем порушено встановлений порядок застосування
фінансових санкцій і Центр зайнятості не має права на звернення
до суду з позовом, оскільки не є органом стягнення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.05.2005 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М.
–головуючий суддя, судді Градова О.Г., Котлярова О.Л.) рішення
місцевого суду від 15-25.03.2005 скасовано та позов
задоволено частково: з Товариства стягнуто 62 810,50 грн.
заборгованості зі сплати страхових внесків, 5 000 грн. пені та
10 000 грн. штрафу; в іншій частині позову відмовлено. Постанову
апеляційного суду мотивовано невиконанням відповідачем обов’язку
зі сплати страхових внесків. При цьому суд апеляційної інстанції
на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) визнав за
необхідне зменшити розмір пені та штрафу, виходячи з того, що
неповна сплата страхових внесків пов’язана із збитками
Товариства, які виникли внаслідок дії непереборної сили
(форс-мажорні обставини).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство, погоджуючись із рішенням місцевого суду, просить
постанову суду апеляційної інстанції від 18.05.2005 скасувати,
що мотивує неправильним застосуванням апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Товариство зареєстроване в Центрі зайнятості як платник
страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття (далі –Фонд) з
1997 року за № 11800024;
- 19.11.2004 Центром зайнятості проведено перевірку відповідача
щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти
перерахування страхових внесків з загальнообов’язкового
державного страхування на випадок безробіття за період з
01.08.2003 по 31.10.2004;
- перевіркою виявлено порушення правильності нарахування,
своєчасності і повноти перерахування страхових внесків та
складено акт від 22.11.2004 № 85 щодо несвоєчасного
перерахування до Фонду страхових внесків у сумі 62 810,50 грн.;
в акті також зазначено про нарахування пені в сумі 21 328,67
грн. та застосування штрафу в сумі 975 820,79 грн.;
- акт перевірки від 22.11.2004 № 85 підписано відповідачем із
запереченнями щодо безпідставності застосування фінансових
санкцій;
- відповідними посадовими особами органів Фонду не приймався акт
ненормативного характеру про застосування до Товариства
фінансових санкцій за результатами перевірки.
Судове рішення в частині розміру наявної заборгованості зі
сплати страхових внесків у сумі 62 810,50 грн. сторонами не
оспорюється.
Причиною спору зі справи є питання щодо можливості застосування
до відповідача фінансових санкцій (штрафу та пені).
Попередні судові інстанції, встановивши одні й ті ж самі
фактичні обставини справи, дали їм різну юридичну оцінку.
Звернення Центру зайнятості до суду з даним позовом відповідає
приписам частини другої статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 2, 3, 6 Закону України “Про судоустрій
України» ( 3018-14 ) (3018-14)
і є правомірним. Таку ж правову позицію
викладено Верховним Судом України в постанові від 22.06.2004 зі
справи № 2-13/12765-03. Тому висновок місцевого суду про
відсутність у позивача права на подання даного позову є
помилковим.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі – Закон № 1533 ( 1533-14)),
який набрав чинності з 01.01.2001.
Згідно з частиною другою статті 35 цього Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати
страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування України на випадок безробіття.
Статтею 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що в разі
несвоєчасної або неповної сплати страхових внесків
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120
відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла
на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без
урахування штрафів) за весь її строк.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 38
Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
право накладати фінансові санкції та
адміністративні штрафи від імені Фонду надано керівнику
виконавчої дирекції Фонду, його заступникам, керівникам робочих
органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.
Безпосередньо порядок проведення органами Фонду перевірок та
прийняття рішень за їх результатами визначено Інструкцією про
порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку
їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття (далі
–Інструкція), затвердженою наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 18.12.2000 № 339 та
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за
№ 30/5221 ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Підпунктом 9.6 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
також встановлено, що
право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від
імені Фонду мають директор Державного центру зайнятості, його
заступники, директор центру зайнятості Автономної Республіки
Крим, директори обласних, Київського та Севастопольського
міських центрів зайнятості та їх заступники.
Відповідно до підпункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
(в редакції,
що діяла на час подання даного позову) не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із
страхувальника в судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, стягненню фінансових санкцій має передувати прийняття
уповноваженою особою рішення про їх застосування.
Попередніми судовими інстанціями встановлена відсутність рішення
осіб, визначених у частині четвертій статті 38 Закону № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
, про застосування фінансових санкцій до Товариства,
а тому рішення апеляційного суду про стягнення з відповідача
штрафу і пені є безпідставним та свідчить про неправильне
застосування ним наведених правових норм.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що акт перевірки у
встановленому порядку не визнано недійсним та не скасовано,
також не може бути обґрунтуванням правильності прийнятого ним
рішення, оскільки акт перевірки відповідно до статей 1, 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
самостійному оскарженню в судовому порядку
не підлягає.
В свою чергу, твердження скаржника про поширення на спірні
правовідносини дії Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» ( 2181-14 ) (2181-14)
є невірним, оскільки страхові
внески до Фонду не є податком чи збором у розумінні законів
України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому
порядку, ніж це передбачено Законом № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду
України від 13.09.2005 зі справи № 3/199.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
відповідач мав непогашену заборгованість зі сплати страхових
внесків до Фонду в сумі 62 810,50 грн., а тому задоволення
позову в цій частині є правомірним.
З огляду на наведене, враховуючи досліджені попередніми судовими
інстанціями фактичні обставини справи, Вищий господарський суд
України вважає за необхідне постанову апеляційного
господарського суду змінити, скасувавши її в частині стягнення 5
000 грн. пені та 10 000 грн. штрафу.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського закритого
акціонерного товариства “Крим-Аромат” задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 18.05.2005 зі справи № 2-4/4386-2005 змінити, скасувавши її
в частині стягнення з сільськогосподарського закритого
акціонерного товариства “Крим-Аромат” пені в сумі 5 000 грн., 10
000 грн. штрафу та 778 грн. державного мита.
У задоволенні позову Бахчисарайського центру зайнятості в
частині стягнення 21 328,67 грн. пені та 975 820,79 грн. штрафу
відмовити.
Стягнути з сільськогосподарського закритого акціонерного
товариства “Крим-Аромат” у доход державного бюджету України
державне мито в сумі 628,10 грн.
В інший частині постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 18.05.2005 зі справи № 2-4/4386-2005
залишити без змін.
3. Стягнути з Бахчисарайського центру зайнятості на користь
сільськогосподарського закритого акціонерного товариства
“Крим-Аромат” 75 (сімдесят п’ять) грн. державного мита,
сплаченого в зв’язку з поданням касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду
Автономної Республіки Крим.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов