9/52 Про стягнення попередньої оплати в сумі 8 500 грн. 00 коп. - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства “СІМ-СІМ”

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 року

у справі № 9/52 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Приватного підприємства “СІМ-СІМ”, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області,

до Приватного підприємця Кисилиці Василя Дмитровича, с. Мигове, Вижницький район, Чернівецької області,

про стягнення попередньої оплати в сумі 8 500 грн. 00 коп. ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2004 року позивач –ПП „СІМ-СІМ” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Приватного підприємця Кисилиці В.Д. про стягнення попередньої оплати 8 500 грн. 00 коп.

Вказував, що 7.04.2001 року між ним та відповідачем був укладений договір поставки № 5, відповідно до умов якого відповідач зобов’язується поставити, а він - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.

На підставі виписаних відповідачем рахунків № 7 від 17.04.2001 р. та № 8 від 26.04.2001 р. ним, платіжними дорученнями № 6868 від 18.04.1001 р. та № 6869 від 26.04.2001 р. було перераховано попередню оплату в сумі 8 500 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок відповідача.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань по здійсненню поставки товару та відмову у задоволенні його претензій від 23.05.2001 р. та від 22.01.2004 р. про повернення коштів, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 8 500 грн. 00 коп.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, посилаючись на закінчення 01.05.2002 року строку поставки товару та відсутністю наміру в подальшому продовжувати господарські відносини з відповідачем, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 8 500 грн. сплачених, як попередню оплату по договору № 5 від 07.04.2001 р.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2005 року (суддя позов Турченко Л.М.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 8 500 грн. 00 коп. збитків, 203 грн. 00коп. грн. відшкодування судових витрат.

Рішення мотивовано невиконанням позивачем передбачених договором обов’язків постачання шпалосировини та заподіянням збитків в сумі 8 500 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 року (колегія у складі суддів: Давида Л.Л. –головуючого, Гнатюка Г.М., Краєвської М.В.) рішення місцевого суду скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено з підстав зарахування отриманої в квітні 2001 року грошової суми в розмірі 8 500 грн. 00 коп. від ПП „СІМ-СІМ” в рахунок погашення боргу по рахунку № 11 від 02.11.2000 року в погашення існуючих однорідних зобов”язань, що випливають з різних господарських договорів.

Постанова мотивована правомірністю зарахування відповідачем спірної суми, як зустрічних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким: стягнути з відповідача на його користь одержану передоплату в сумі 8 500 грн. 00 коп. , юридичні послуги –300 грн. 00 коп. , державне мито –85 грн. 00 коп. , інформаційні послуги – 118 грн., витрати на відрядження –727 грн. 99 коп. , держмито за касаційну скаргу – 42 грн. 50 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11 „Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосування до даних правовідносин.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли з договору на поставку шпаломатеріалів № 5 від 7.04.2001 року. Позивач на підставі рахунків № 7 від 17.04.2001 року та № 8 від 20.04.2001 року та відповідно платіжних доручень № 6868 від 18.04.2001 року та № 6869 від 26.04.2001 року здійснив попередню оплату на загальну суму 8 500грн. 00 коп.

Додатком № 1 до договору від 07.04.2001 року строк поставки визначено до 01.05.2002 року.

В обумовлений термін постачання товару на суму 8 500 гн. відповідачем не здійснено.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що сплачена позивачем грошова суму в розмірі 8 500 грн. по договору № 5 від 07.04.2001 року була правомірно зарахована відповідачем з погашення зустрічних однорідних вимог про сплату коштів по рахунку –фактурі № 11 від 02.11.2000 року, по рахунках № 7 від 17.04.2001 р. та № 8 від 26.04.2001 р., які є однорідними та випливають з різних господарських зобов”язань між тими ж сторонами.

Згідно рахунку-фактури № 11 від 02.11.2000 року та залізничною квитанцією в прийомі вантажу № 33025157 приватний підприємець відповідач поставив позивачу шпалу на загальну суму 21 731 грн. 00 коп.

Статтею 217 ЦК УРСР (1540-06) , що діяла на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 601 ЦК України (435-15) встановлено, що зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, трок виконання яких встановлений моментом пред”явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як встановлено апеляційним господарським судом, і це відповідає матеріалам справи, причиною відмови відповідача від здійснення поставки товару на суму 8 500 грн. було зарахування зазначених коштів в погашення зустрічних однорідних вимог про сплату коштів за поставлені шпали, які є однорідними та випливають з господарських правовідносин, що існували між сторонами, предметом яких є поставка шпалосировини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, з дотриманням положень ст. 217 ЦК УРСР (1540-06) , реалізував своє право, зарахувавши вказані кошти на рахунок заборгованості, повідомивши про це позивача листом № 341від 22.05.2002 року.

Оскільки позивач проти такого зарахування коштів не заперечував, суд дійшов правильного висновку щодо правомірності зарахування відповідачем передоплати до зустрічної вимоги та про відсутність підстав до стягнення коштів.

При цьому апеляційний господарський суд правильно зазначив у своїй постанові про те, що місцевим господарським судом при новому розгляді справи неправильно встановлений характер спірних правовідносин та виклав у своєму рішення висновки щодо заподіянні збитків позивачеві з вини відповідача, за відсутності позовних вимог про відшкодування збитків, що є порушенням вимог ст. ст. 4-2, 4-7 ГПК України (1798-12)

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо характеру спірних правовідносин грунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про відсутність заборгованості позивача перед відповідачем не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків апеляційного суду про те, що позивач заперечень проти зарахування відповідачем коштів в сумі 8 500 грн. в рахунок погашення зустрічних однорідних вимог не висловлював.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд