ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 2-11/468-2005(2-11/4249-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченко О.С.
суддів: Панової І.Ю.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну
скаргу Приватного Підприємства “Едем”
на ухвалу господарського суду АР Крим від
04.04-14.04.2005
та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.07.2005
у справі № 2-11/468-2005 (2-11/4249-2004)
господарського суду АР Крим
за заявою Сільськогосподарського закритого
акціонерного товариства “Лугове”
до Приватного підприємства “Едем”
керуючий санацією Головачов В.Д.
Про визнання банкрутом
за участю представників:
від ПП “Едем” –Абдурахманов Е.Ш.
Поталов А.А.
В С Т А Н О В И В:
Керуючий санацією Сільськогосподарського закритого акціонерного
товариства “Лугове” 08.02.2005 року звернувся до господарського
суду Автономної Республіки Крим з заявою про визнання недійсним
договору купівлі-продажу від 29.01.2004 року між боржником і
приватним підприємством “Едем” на підставі ст.ст. 215,216,1212
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 5 ст. 17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У процедурі провадження у справі про банкрутство ухвалою
господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.-14.04.2005 року у справі № 2-11/468-2005 (суддя А.С.
Цикуренко) господарський суд задовольнив заяву керуючого
санацією, визнав недійсним договір купівлі-продажу від
29.01.2004 року між Сільськогосподарським акціонерним
товариством “Лугове” і приватним підприємством “Едем”,
зобов’язав приватне підприємство “Едем” повернути
сільськогосподарському закритому акціонерному товариству
“Лугове” майно: зерноток, у тому числі критий інвентарний номер
150, ЗАВ –40 – інвентарний номер 151, ЗАВ –40 інвентарний номер
152, автовесову, інвентарний номер 106, зернонавантажувач ЗПС
–100 інвентарний номер 419 зернонавантажувач –100 інвентарний
номер 420.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.07.2005 року (Колегія суддів: Латинін О.А., Заплава Л.М.,
Лисенко В.А.) апеляційну скаргу Приватного підприємства “Едем”
залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Автономної
Республіки Крим від 04-04-14.04.2005 року у справі
№ 2-11/468-2005 (2-11/4249-2004) залишена без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій приватне
підприємство “Едем” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, згідно якої просило скасувати
ухвалу та постанову господарських судів і направити справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що майно, яке передано ПП
“ЕДЕМ” згідно з договором застави не є цілісним майновим
комплексом в зв’язку з чим на нього не розповсюджується режим
нерухомого майна, та угоди про його відчуження не підлягають
нотаріальному посвідченню.
Крім того ухвала господарського суду винесення без врахування
норм, які передбачені п. 11 ст. 17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування
судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, вважає що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного:
- ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.-14.04.2005 року встановлено, що між Сільськогосподарським
акціонерним товариством “Лугове” і приватним підприємством
“Едем” укладений договір купівлі-продажу від 29.01.2004
року,відповідно до вимог п. 1 договору продавець – СЗАТ “Лугове”
зобов’язується передати у власність покупцеві – ПП “Едем”: -
зерняток у тому числі критий, інвентарний номер 150,ЗАВ –40
–інвентарний номер 151, ЗАВ –40 інвентарний номер 152
автовесовуінвентарний номер 106, зерно навантажувач ЗПС
–100,інвентарний номер 419, зерно навантажувач ЗПС –100
інвентарний номер 420 на загальну суму 55119,97. Зазначено майно
належало СЗАТ “Лугове” на праві власності (свідоцтво про право
власності на комплекс будинків і споруджень зернотока,
розташованих в с. Лугове по вул. Васильева 78 (а.с. 146 т.3)
Ухвала господарського суду мотивована тим, що у відповідності зі
ст. . 657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір купівлі-продажу
земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового
будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в
письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та
державній реєстрації.
Згідно зі ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у випадку недотримання
сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору
такий договір є нікчемним.
Пунктом 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
(нікчемний право чин).
Заява керуючого санацією про визнання договору купівлі-продажу
від 29.01.2004 року розглядається в процедурі провадження по
справі про банкрутство в порядку п. 11 ст. 17 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постанова суду апеляційної інстанції від 01.07.2005 року згідно
якої ухвала господарського суду залишена без змін, мотивована
тим, що місцевий господарський суд правомірне дійшов до висновку
про те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу від
29.01. 2004 року є недійсним. Посилання заявника апеляційної
скарги на те, що місцевий господарський суд прийняв ухвалу в
порушення ст. .17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
неправомірні оскільки згідно п. 5 ст. 17 Закону
керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод,
укладених боржником недійсними. Згідно п. 11 ст. 17 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
угода боржника, у тому числі та, що укладена до
винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути
визнана господарським судом за заявою керуючого санацією
відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода
укладена боржником їз заінтересованими особами і в результаті
якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові акти попередніх інстанцій винесені при неповному
з’ясуванні всіх обставин справи а також з порушенням норм
матеріального права, Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
виходячи з наступного:
- відповідно до вимог ст. . 657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу
житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню та державній реєстрації, але судами попередніх
інстанцій не з’ясований належним чином факт, чи належить майно,
яке було предметом договору купівлі-продажу від 29.01.2004 року
до нерухомого майна, посилання суду першої інстанції на
свідоцтво про право власності від 27.05.2002 року (а.с.146 т.3)
не може бути прийнято до уваги в зв’язку з тим, що вказаний
документ не містить посилання на майно, яке є предметом спірного
договору купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 11 ст. 17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
після введення процедури санації, у межах
справи про банкрутство, господарським судом розглядаються заяви
керуючого санацією про визнання недійсними угод, укладених
боржником до винесення ухвали про санацію які мають ознаки
передбачені абзацами другим і третім ч. 11 ст. 17 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
. Про визнання таких угод недійсними чи відмову у
визнанні недійсними судом, що розглядає справу про
банкрутство,виноситься ухвала.
Судами попередніх інстанцій не наданий аналіз та не з’ясоване
питання, чи має договір купівлі-продажу від 29.01.2004 року
ознаки які передбачені абзацами другим і третім ч. 11 ст. 17
Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом “ ( 2343-12 ) (2343-12)
, чи підлягає заява про визнання
вказаного договору недійсним розгляду господарським судом, що
розглядає справу про банкрутство.
На підставі викладеного, враховуючи межі перегляду справи у суді
касаційній
інстанції, керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного Підприємства “Едем” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.07.2005 та ухвалу господарського суду АР Крим від
04.04-14.04.2005 у справі № 2-11/468-2005 скасувати. Справу
направити на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко