Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО”

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2005р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівавтотрассервіс”

до Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна фірма “ФМД”

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2005 року ТОВ “Чернігівавтотрассервіс” пред'явило в господарському суді позов до ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО”, ТОВ “Охоронна фірма “ФМД” про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.05.2005р. (суддя Оленич Т.Г.) було, зокрема, порушено провадження по справі та призначено розгляд справи.

ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2005р. (судді Отрюх Б.В. –головуючий, Тищенко А.І., Верховець А.А.) було відмовлено ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 04.05.2005р.

У касаційній скарзі ВАТ “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” простить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2005р. та направити на розгляд його апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 04.05.2005р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Припис статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України “Про судоустрій України” (3018-14) , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом (3018-14) ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Статті 61, 64, 65 ГПК України (1798-12) , на підставі яких приймалась ухвала судом першої інстанції, не містять вказівки про можливість її оскарження.

За приписом частини 1 статті 106 ГПК України (1798-12) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом (1798-12) та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку, що ухвала місцевого господарського суду, оскарження якої не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, (1798-12) не може бути предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “ГАРАНТ-АВТО” залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2005р. без змін.