ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.10.2005                                      Справа N 53/81-05
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого     Дерепи В.І.
суддів          Грека Б.М.
                Стратієнко Л.В.
з               участю Супрун О.М.
представників:         не з’явився
позивача:
відповідача:
розглянувши у          товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому    “Кросс-птахофабрика “Зоря”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення             господарського суду Харківської області
та постанову           від 25.05.2005 р.
                       Харківського апеляційного господарського
                       суду від 19.07.2005 р.
у справі               № 53/81-05
за позовом             обласного комунального підприємства
                       теплових мереж
до                     товариства з обмеженою відповідальністю
                       “Кросс-птахофабрика “Зоря”
 
про   стягнення 38 206,53 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У  березні 2005 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд, в
якому  просив  стягнути з відповідача на підставі  договору  про
постачання теплової енергії № 40 від 01.08.2001 р. з урахуванням
положень додаткової угоди до договору № 1 від 08.11.2004 р.,  38
206,53 грн. заборгованості.
 
Рішенням  господарського суду Харківської області від 25.05.2005
р.   (суддя   Прохоров  С.А.),  залишеним  без  змін  постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005  р.
      
( головуючий –Кравець Т.В., судді –Гончар Т.В., Істоміна О.А.)
,
позов  задоволено. Стягнуто з ТОВ “Кросс-птахофабрика “Зоря”  на
користь  обласного комунального підприємства теплових  мереж  38
206, 53 грн.
 
В  касаційній  скарзі  відповідач,  посилаючись  на  неправильне
застосування   норм  матеріального  права  та   порушення   норм
процесуального  права, просить скасувати постановлені  у  справі
судові рішення та постановити нове рішення.
 
Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   обговоривши
доводи  касаційної  скарги, перевіривши  матеріали  справи,  суд
вважає,  що  касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з
таких підстав.
 
Як  вбачається  з  матеріалів справи і  встановлено  судом,  між
сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії №
40  від 01.08.2001 р., який пролонговано на 2005 р. Згідно  умов
договору  позивач  зобов’язався  постачати  відповідачу  теплову
енергію  в  гарячій воді в потрібних йому обсягах, а  відповідач
зобов’язувався її оплачувати за встановленими тарифами.
 
Додатковою  угодою № 1 від 08.11.2004 р. договір було доповнено,
зокрема,  п. 6.6, згідно якого відповідач за 15 днів до  початку
розрахункового  періоду  самостійно  сплачує  енергопостачальній
організації  50%  втрат  у мережах, які знаходяться  на  балансі
ОКПТМ  та  100%  втрат  у  мережах, які знаходяться  на  балансі
споживача,  згідно  розрахунку  (додаток  №  4)  по  виставленим
рахункам.
 
На  підставі  додаткової угоди № 1 від 08.11.2004 р. відповідачу
були   направлені   рахунки   на  оплату   фактичних   втрат   в
трубопроводах, які ним не оплачені.
 
Задовольняючи  позов, суд виходив з того, що відповідно  до  ст.
526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов’язання має виконуватись належним
чином  відповідно до умов договору, а тому посилання відповідача
на   суперечність  вказаної  додаткової  угоди  вимогам   Правил
користування   тепловою  енергією,  затвердженим   Міністерством
енергетики  України  та Держбудом України від  29.10.1999  р.  №
307/262  ( z0825-99  ) (z0825-99)
        , якими сторони зобов’язались  керуватись
згідно  п. 1 договору не заслуговують на увагу, оскільки вказані
Правила  скасовано  на  підставі наказу Міністерства  енергетики
України   від  21.01.2003  р.  №  18/12  ( v8_12558-03   ) (v8_12558-03)
        ,   а
застосування   Правил   користування   тепловою   енергією   від
06.12.1981 р. сторони в договорі не передбачили.
 
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з
такого.
 
Відповідно  до ч. 1ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         якщо  під  час
вирішення  господарського  спору  буде  встановлено,  що   зміст
договору суперечить чинному законодавству, то господарський  суд
повинен  з  власної  ініціативи визнати  цей  договір  недійсним
повністю або у певній частині.
 
Як  вбачається  з п. 1 укладеного між сторонами  договору,  вони
зобов’язувались   керуватись   Правил   користування    тепловою
енергією,  затвердженим  Міністерством  енергетики  України   та
Держбудом  України  від 29.10.1999 р. № 307/262  ( z0825-99  ) (z0825-99)
        ,
проте у зв’язку з їх скасуванням наказом Міністерства енергетики
України  від  21.01.2003  р. № 18/12  ( v8_12558-03  ) (v8_12558-03)
          питання
користування    тепловою    енергією    регулюються    Правилами
користування    тепловою    енергією,   затвердженими    наказом
Міністерства енергетики і електрофікації СРСР від 06.12.1981  р.
№ 310 ( v0310400-81 ) (v0310400-81)
         з наступними змінами.
 
Відповідно   до   п.   1.1  Правил  вони  обов’язкові   як   для
енергопостачальних   організацій,   так   і    для    споживачів
теплоенергії  незалежно  від  їх  відомчої  належності,  а  тому
незалежно від вказівки про це в договорі на постачання  теплової
енергії, вони є обов’язковими для застосування.
 
Згідно   з   п.  9.2.1  Правил  кількість  теплової  енергії   в
гігакалоріях,   відпущена  споживачу,   враховується   на   межі
розподілу мереж енергопостачальної організації і споживача.
 
Межа  розподілу  визначається по балансовій належності  теплових
мереж і фіксується в договорі.
 
Всі  затрати з транспортування і втрати теплової енергії до межі
розподілу  мереж енергопостачальної організації  і  споживача  в
тарифах   враховані  і  додатковій  оплаті   понад   тарифи   не
підлягають.
 
Всі  затрати  і  втрати теплової енергії після  розподілу  мереж
відносяться на рахунок споживача.
 
Таким  чином,  судом  в  порушення  вимог  ст.  43  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
          не дана належна правова оцінка щодо відповідності
умови  додаткової угоди про оплату відповідачем  50  %  втрат  в
мережах,   що   знаходяться  на  балансі  позивача,  зазначеному
нормативному  акту та обгрунтованості позовних вимог  в  частині
стягнення вартості цих втрат.
 
За  таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати  законними  і  обгрунтованими, а  тому  вони  підлягають
скасуванню  з передачею справи на новий розгляд до  суду  першої
інстанції.
 
При  новому  розгляді  справи суду  слід  врахувати  наведене  і
відповідно  до  вимог закону вирішити спір відповідно  до  вимог
закону.
 
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кросс-
фабрика “Зоря” задовольнити частково.
 
Рішення  господарського суду Харківської області від  25.05.2005
р.  та  постанову Харківського апеляційного господарського  суду
від  19.07.2005  р. у справі за № 53/81-05 скасувати,  а  справу
передати  на  новий  розгляд до суду першої інстанції  в  іншому
складі суду.
 
Головуючий    В.І. Дерепа
 
Судді         Б.М. Грек
 
              Л.В. Стратієнко