ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 49/39-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів : Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну ПП “Промінь”
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 07.06.2005
за позовом ПП “Промінь”
до ТОВ “Кріо –Трейд”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2005 р. ПП “Промінь” звернулось до господарського суду
з позовом про стягнення з ТОВ “Кріо –Трейд” 14 000 грн. штрафу.
Позивач зазначав, що 28.10.2004 р. було укладено договір №
28/10-По31, за умовами якого він зобов’язався забезпечити
організацію перевезення вантажів відповідача, а останній
сплачувати послуги та забезпечувати перевізника документами для
безперешкодного руху вантажу.
Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач не
забезпечив своєчасне, в межах обумовлених договором строків
проходження митного контролю при перевезені вантажу з Російської
Федерації, що призвело до простою автомобіля з 21.12.2004 р. по
18.01.2005 р. З огляду на ці обставини та на те, що розумною
ціною за добу простою автомобілю може бути 500 грн., оскільки
відповідальність замовника на цей випадок договором не
передбачена, позивач просив стягнути на його користь 14 000 грн.
штрафу та відшкодувати понесені ним судові витрати.
У поясненнях суду за вих. № КН 0301/11.04 від 11.04.2005
позивач послався в обгрунтування своїх вимог на ст. 142 Статуту
автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого
постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401
( 401-69-п ) (401-69-п)
і здійснив розрахунок штрафу на суму 12 076 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2005,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 07.06.2005 у задоволенні позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку судами обставин справи і просить постановлені у справі
судові рішення скасувати і постановити рішення про задоволення
позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що між ПП “Промінь та
ТОВ “Кріо –Трейд” було укладено договір № 28/10-По31 від
28.10.2004 про надання послуг по організації перевезення
вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого
позивач зобов’язався організувати транспортне перевезення
вантажів на території України, близького і далекого зарубіжжя, а
відповідач –сплатити вартість наданих послуг у порядку і
розмірі, визначеному цим договором.
Згідно з п. 3.1.6 договору від 28.10.2004 відповідач
зобов’язаний забеспечити власними силами та за свій рахунок
завантаження і розвантаження транспортного засобу, оформлення
всієї необхідної документації, зокрема, при міжнародних
перевезеннях: 48 год. на завантаження та 48 год. на
розвантаження з урахуванням митного оформлення вантажу.
На виконання умов договору та замовлення відповідача у справі,
здійснено перевезення вантажу з Російської Федерації
автомобілем, який перебував під митним оформленням з 21.12.2004
р. по 18.01.2005 р., тобто понад терміни, визначені п. 3.1.6
договору.
Але відповідальності відповідача за простій автомобіля під час
митного оформлення при міжнародному перевезенні вантажу з
Російської Федерації укладений між сторонами договір передбачає,
що позивач і не оспорює, а тому підстав для стягнення штрафу
згідно договору немає.
Не може бути підставою для стягнення штрафу і Статут
автомобільного транспорту Української РСР ( 401-69-п ) (401-69-п)
, оскільки
він не затверджений Законом і передбачає розрахунок штрафу у
грошовій одиниці, яка на теперішній час не перебуває в обігу.
При такому положенні, коли відповідальність відповідача у даному
випадку не встановлена ні законом, ні договором, суд першої
інстанції обгрунтовано, з чим правильно погодився і апеляційний
суд, відмовив у задоволенні позову про застосування до
відповідача штрафних санкцій і підстав для скасування судових
рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія
не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005
–без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко