ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 39/486
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”
на рішення господарського суду м. Києва від
21.04.2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.06.2005
року
у справі № 39/486
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Р.Е.Й.В.”
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Р.Е.Й.В. Кофе”
Про стягнення 100 000 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідача –Кондратьєв В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005 року (суддя
О.Гумега), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.06.2005 року (судді Н.Капацин,
Л.Ковтонюк, Л.Зубець) в позові відмовлено у зв’язку з
необґрунтованістю.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Р.Е.Й.В.», не погоджуючись з прийнятими по справі судовими
актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права, а
позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали
справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування господарським судом м. Києва та Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Цивільні правовідносини виникли між сторонами на підставі
договору від 15.01.2001 року № 15/1, згідно з яким відповідач
став офіційним представником позивача на території м. Києва та
Київської області по реалізації товарів технічного призначення
та продовольчої групи.
За умовами цього договору відповідач в період терміну дії
договору не мав права працювати (здійснювати співробітництво) з
іншими суб’єктами підприємницької діяльності, якщо
співробітництво може передбачати конкуренцію протиріч інтересам
позивача, які можуть призвести до фінансових втрат позивача, і
при порушенні цих умов відповідач повинен сплатити позивачу
штраф в сумі 100 000 грн.
Як встановлено господарськими судами, рішенням господарського
суду Тернопільської області від 28.07.2004 року у справі
№ 9/57-1087, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 26.11.2004 року договір від
15.01.2001 року № 15/1 був розірваний. Зазначене рішення набрало
законної сили і має преюдиційне значення для даного спору.
За змістом статті 13 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
при
здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій,
які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії
особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а
також зловживання правом в інших формах.
Відмовляючи в позові суди виходили з того, що позивач не надав,
як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказів того, що під час дії договору
№ 15/1 поведінка відповідача була недобросовісною, при
здійсненні господарської діяльності відповідач діяв всупереч
інтересів позивача, доказів щодо наявності фінансових втрат
позивача у зв’язку із здійсненням відповідачем господарської
діяльності, а тому правомірно дійшли висновку про неможливість
стягнення з відповідача 100 000 грн. штрафу.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права
при прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарськими судами на підставі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 року у справі № 39/486 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.» - без
задоволення.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко