ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 39/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроінвест Холдінг”
на рішення господарського суду м. Києва від
15.04.2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.06.2005
року
у справі № 39/153
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Украгроінвест Холдінг”
до Національної акціонерної компанії
“Украгролізинг”
Про стягнення 3 249 708,70 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача –Овсієнко Р.М.
відповідача –не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.04.2005 року (суддя
О.Гумега), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.06.2005 року (судді В.Шаргало,
Л.Ланченко, Н.Пилипчук) в позові відмовлено у зв’язку з
визнанням договору від 21.06.2001 року № 10-01-786 таким, що
неукладений.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Украгроінвест Холдінг”, не погоджуючись з прийнятими по справі
судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права, а
позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно договору фінансового лізингу від 21.06.2001 року № 10-01-
786, укладеного між сторонами, Національна акціонерна компанія
“Украгролізинг” зобов’язалась придбати та передати товариству з
обмеженою відповідальністю “Украгроінвест Холдінг” на умовах
фінансового лізингу два комбайни зернозбиральних Домінатор-204
Мега.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач
на виконання пункту 3.3 договору платіжним дорученням від
27.06.2001 року № 65 перерахував на рахунок відповідача
попередній лізинговий платіж в розмірі 126 128,40 грн.
Проте відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором,
повернувши попередній лізинговий платіж, про що свідчать
банківські виписки від 20.02.2002 року на суму 53 685,26 грн.,
від 22.02.2002 року на суму 49 249,50 грн. та від 27.02.2002
року на суму 23 193,64 грн.
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, чинної на момент укладення договору від 21.06.2001
року № 10-01-786, договір вважається укладеним, коли між
сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди
по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які
визнані такими за законом або необхідні для договорів даного
виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін
повинно бути досягнуто згоди.
За змістом статті 7 Закону України “Про лізинг” ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
істотними у договорі лізингу є умови, що стосуються, зокрема,
строків поставки об’єкту лізингу; склад та графік сплати
лізингових платежів, умови їх перегляду, і ці істотні умови не
містяться в договорі від 21.06.2001 року № 10-01-786.
За цих обставин, господарські суди визнали цей договір таким, що
неукладений, і такий висновок колегія суддів вважає правомірним.
Враховуючи те, що договір від 21.06.2001 року № 10-01-786 не
може створювати будь-яких прав і обов’язків для сторін, суди
відмовили в задоволені позову про стягнення пені за порушення
термінів передачі майна.
Крім того, як з доказів, наданих позивачем в порядку статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так і
з матеріалів справи не встановлено причинного зв’язку між
непоставкою комбайнів і обов’язком відповідача відшкодувати
збитки, заподіяні знищенням врожаю гречки у зв’язку з
відсутністю комбайнів для її збирання, невиконанням договору від
09.08.2001 року укладеним з ТОВ “Українські нафтові інвестиції”,
та понесенням витрат на відрядження працівників.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права
при прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим
та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного,
повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2005 року у справі № 39/153 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроінвест
Холдінг” - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Суддя Б.Грек
Суддя Л.Стратієнко