ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 39/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому в.о. прокурора Кіровського району
касаційне подання м. Дніпропетровська
на постанову від 21.06.2005
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № 39/121
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом прокурора Кіровського району
м. Дніпропетровська в інтересах держави в
особі Міністерства палива та енергетики
України в особі ВАТ “Енергопостачальна
компанія “Дніпрообленерго” в особі
Дніпропетровських міських електричних мереж
до ЗАТ “Дніпропетровська будівельна фірма
“Містобуд”
Про стягнення 9985,81 грн.
В судове засідання представники прокурора та сторін не
з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були
повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року прокурор Кіровського району міста
Дніпропетровська звернувся в інтересах держави в особі
Міністерства палива та енергетики України в особі ВАТ
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі
Дніпропетровських міських електричних мереж з позовом до
закритого акціонерного товариства “Дніпропетровська будівельна
фірма “Містобуд” про стягнення з відповідача 9985,81 грн.
заборгованості по оплаті п'ятикратної вартості перевищення
договірної величини спожитої активної електроенергії.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2005 у справі № 39/121 позов прокурора Кіровського району
міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Міністерства
палива та енергетики України в особі ВАТ “Енергопостачальна
компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських
електричних мереж залишено без розгляду на підставі ст. 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.06.2005, за тією ж справою, вищезазначена ухвала залишена
без змін.
У касаційному поданні в.о. прокурора Кіровського району
м. Дніпропетровська просить скасувати постанову апеляційного
суду від 21.06.2005, ухвалу суду першої інстанції від
28.04.2005, а справу направити до господарського суду першої
інстанції для розгляду по суті. Скарга мотивована тим, що
постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 29,
34, 35, 36, 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 13 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені зокрема і ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи
за позовними заявами прокурорів та їх заступників які
звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язує
прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення
інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а
також визначати орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах.
Отже за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору
ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав, представництво прокуратурою
інтересів держави у господарському суді є одним із видів
представництва в суді, яке за своєю правовою природою є
правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі
певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і
виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи
(змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але
представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється
від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом
представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони
представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення
положень ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Конституційний Суд
України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99
зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у
якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення
інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким
відповідно до ст.ст. 6, 7, та 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження
органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і
організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі
Дніпропетровських міських електричних мереж є самостійним
господарюючим суб'єктом на енергоринку України, управління
господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові
особи (ст. 89 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) у порядку, визначеному
ст.ст. 41-49 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, і не є органом державної влади чи органом місцевого
самоврядування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
обґрунтованого висновку, що прокурором пред'явлено позов не в
інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта
господарської діяльності.
Отже, оскільки прокурор звернувся до господарського суду в
інтересах особи, яка не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування, а також неправильно визначив позивача
у даній справі, позов не може бути розглянутий господарським
судом з урахуванням вимог, визначених статтями 1 і 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
тому судами правомірно залишено позов без розгляду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання в.о. прокурора Кіровського району
м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.06.2005 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської
області від 28.04.2005 у справі № 39/121 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.