ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 36/167
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма
касаційну скаргу “Інор”
на постанову від 03.08.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 36/167
господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма
“Інор”
Про стягнення 123 121,31 грн.
за зустрічним позовом
про стягнення 405 780,18 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Агафонова Н.В. дов. від 01.02.2005
від відповідача Гуль В.С. дов. від 30.05.05, Левков С.А. дов.
№ 1/2003 від 17.07.05
В С Т А Н О В И В:
В березні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Нестле Україна» пред’явило в суді позов до товариства з
обмеженою відповідальністю “Фірма “Інор» про стягнення 123121,31
грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що 30.12.2003 між
позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено
договір оренди № 121 А/1 нежитлового приміщення загальною площею
1535,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ,
вул.Печенізька,32.
Згідно умов договору ним було перераховано відповідачу депозит у
розмірі 68959,31 грн., який підлягав поверненню на протязі 5
днів після звільнення орендованого приміщення.
Договір було розірвано достроково, але депозит не було
повернуто, хоча приміщення було звільнено 29.12.2004.
У зв’язку з невиконанням умов договору просив стягнути з
товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інор» депозит в
розмірі 68959,31 грн.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна» були здійснені поліпшення приміщення в сумі 54172,0
грн., вартість яких просив стягнути з відповідача.
В травні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Інор» пред’явило в суді зустрічний позов про стягнення з
позивача за первісним позовом 405780,18 грн.
В червні 2005 року товариство уточнило позовні вимоги і просило
стягнути 386549,77 грн., а саме: оплату за електроенергію в сумі
3276,52 грн., витрати в сумі 51000,00 грн. за демонтаж
додаткових конструкцій, встановлених Орендарем; неустойку у
розмірі подвійної плати за користування приміщенням після
розірвання договору оренди в сумі 309484,19 грн., пеню за
затримку платежу за електроенергію в сумі 163,19 грн., збитки в
сумі 73625,87 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2005 (суддя
Трофименко Т.Ю.) первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інор»
на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна» 68959,31 грн. депозит, 689,60 грн. витрат по сплаті
держмита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення процесу. В решті позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Інор» 309484,19 грн. неустойки, 3276,52 грн. боргу,
163,19 грн. пені за просрочку платежу, 51000,00 грн. збитки,
3639,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення процесу.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи первісний позов в частині стягнення депозиту в
сумі 68959,13 грн., господарський суд виходив з того, що договір
оренди розірваний за угодою сторін 29.12.2004, а приміщення
звільнене від майна позивача 31.01.2005, відповідно до умов
договору депозит підлягає поверненню, що відповідачем зроблено
не було.
Відмовляючи в стягненні 54172,00 грн. –вартості поліпшення
орендованого приміщення, господарський суд виходив з того, що
позивач не навів доказів згоди відповідача на проведення
поліпшень.
Задовольняючи зустрічний позов в частині стягнення 309484,14
грн. за користування орендованим приміщенням, господарський суд
виходив з того, що орендоване приміщення звільнене тільки
31.01.2005, хоча договір розірвано 29.12.2004; стягуючи 3276,52
грн. та 163,19 грн. господарський суд виходив з того, що
товариство з обмеженою відповідальністю “Нестле Україна» не
розрахувалось за спожиту електроенергію за період з 22.11.2004
по 20.12.2004, а в зв’язку з затримкою платежу підлягає
стягненню і пеня; стягуючи 51000,00 грн. господарський суд
виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Інор» понесені витрати по приведенню приміщення в стан,
в якому воно передавалось в оренду і що не було зроблено
товариством з обмеженою відповідальністю “Нестле Україна» у
відповідності з вимогами договору; відмовляючи в стягненні
22625,87 грн., господарський суд виходив з того, що позивачем за
зустрічним позовом не доведено сплату процентів за одержаний
кредит та причинний зв’язок між фактом розірвання договору за
взаємною згодою та збитками (витратами), нібито понесеними
останнім у зв’язку зі сплатою ним процентів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.08.2005 (судді: Зеленін В.О. –головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця
О.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2005
частково скасовано і викладено в наступній редакції:
- первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою
відповідальністю “Фірма “Інор» на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “Нестле Україна» 123121,31 грн., в тому числі
68959,31 грн. депозит та 54172,00 грн. –вартість поліпшень
приміщень, держмито у розмірі 1231,21 грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн. держмито за подання апеляційної скарги у розмірі
615,61 грн.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.
Стягуючи 54172,00 грн. по первісному позову, апеляційний
господарський суд зазначив, що господарський суд помилково
відмовив у позові в цій частині.
Позивач своєчасно звільнив орендоване приміщення, а тому підстав
для стягнення 309484,19 грн. у господарського суду не було.
Підстави для стягнення 51000,00 відсутні, бо вилучення
відокремлених поліпшень у зв’язку з розірванням договору є
правом позивача, а не обов’язком.
Відмовляючи в позові щодо стягнення вартості спожитої
електроенергії та пені у зв’язку з її несплатою, апеляційний суд
вказав, що відповідач не виконав своїх обов’язків, які були
прямо передбачені договором оренди та чинним законодавством, що
дало позивачу право відмовитись від свого обов’язку.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Інор» просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, рішення господарського суду залишити без змін,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів
справи 30.12.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Інор» (Орендодавець) та товариством з обмеженою
відповідальністю “Нестле Україна» (Орендар) було укладено
договір оренди № 121 А/1.
Відповідно п.п. 11.3 та 11.4, п. 11.5 договору оренди Орендар
повинен повністю звільнити приміщення та передати його
Орендодавцеві у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням
нормального зносу на дату припинення дії цього договору
відповідно до ст. 2.3. або протягом 10 діб з моменту
дострокового розірвання цього договору чи визнання його у
судовому порядку недійсним. Приміщення повертається у чистому
вигляді, придатному стані для подальшого використання, зважаючи
на нормальну амортизацію, та повністю вільним від працівників та
майна, які належать орендарю.
У разі невиконання вимог п. 11.3, орендар повинен сплатити
орендодавцю орендну плату у двократному розмірі за весь
період додаткового володіння приміщенням.
Дані умови договору відповідають вимогам ст. 785 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відповідно до яких у разі припинення
договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено
в договорі.
Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі,
наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час
прострочення.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів
справи договір оренди був розірваний сторонами достроково
29.12.2004, але товариство з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна» не повернуло його в такому стані, в якому воно його
отримало. Цей висновок господарського суду підтверджується
доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
листом відповідача № 1/312/1 від 30.12.2004, висновком КНДІСЕ
№ 7920 від 11.01.2005, договором № 406-05/02 від 10.01.2005 про
надання послуг по виконанню ремонтних робіт, які були спрямовані
на демонтаж встановлених Орендарем додаткових конструкцій та
деталей дизайну у орендованих приміщеннях, які були завершені
31.01.2005, що підтверджується актом приймання виконаних робіт
від 31.01.2005.
Враховуючи надані докази і вимоги закону, господарський суд
прийшов до правильного висновку, що орендоване приміщення було
звільнено у придатному стані для подальшого використання лише
31.01.2005, а тому обґрунтовано стягнув орендну плату у
двократному розмірі за період з 30.12.2004 по 31.01.2005 в сумі
309484,19 грн.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського
суду і відмовляючи в позові в цій частині, наведеного не
врахував і в порушення ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не навів
доводів, за якими він не погодився з висновком суду першої
інстанції.
Як встановлено господарськими судами товариством з обмеженою
відповідальністю “Нестле Україна» не проведена оплата за
електроенергію за період з 22.11.2004 по 10.12.2004 в сумі
3276,52 грн.
Згідно п. 3.5 договору оренди № 121 А/1 від 30.12.2003,
укладеного між сторонами, Орендар відшкодовує Орендодавцю
витрати за електроенергію, використану в орендованому приміщенні
протягом дії цього договору.
Апеляційний господарський суд, відмовляючи в стягненні
заборгованості за оплату електроенергії та пені у зв’язку з
несплатою, умов договору не врахував і неправильно застосував
вимоги п. 3 ст. 538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а тому постанова в
цій частині є незаконною і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має
право на відшкодування вартості необхідних витрат або
зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Відмовляючи в позові щодо стягнення з товариства з обмеженою
відповідальністю “Фірма “Інор» 54172,00 грн., господарський суд
правильно врахував, що на поліпшення, які були зроблені
Орендарем відповідно до договору підряду № 101-04Р/2 від
04.01.2004, він своєї згоди не давав.
Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинен бути
наданий наймодавцем у формі, що відповідає формі договору найму
із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх
вартості.
Такого договору між наймачем і наймодавцем не було, а договір
підряду регулює відносини по виконанню робіт та їх оплаті. На
такі відносини погодився позивач, коли оплатив відповідно до
платіжного доручення № 1944 від 30.01.2004 вартість виконаних
робіт в сумі 54172 грн.
В договорі підряду, а також в акті прийму-передачі не вказано,
що виконані роботи є поліпшенням стану приміщення, вартість яких
включається до орендної плати або відшкодовується.
Поліпшення, які були зроблені відповідно до договору підряду на
замовлення позивача, не можна вважати невіддільними.
Відповідно до договору підряду № 101-04 Р/2 від 04.01.2004 всі
поліпшення являються віддільними, а тому наймач відповідно до
вимог ч. 2 ст. 778 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
має право на їх
вилучення.
За таких обставин апеляційний суд неправильно застосував вимоги
ч. 3 ст. 778 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і стягнув з відповідача на
користь позивача 54172 грн.
Як встановлено господарським судом станом на 29.12.2004 орендар
не повернув приміщення в тому стані, в якому він його отримав в
оренду, що підтверджується обставинами справи, і у зв’язку з чим
Орендодавець вимушений був укласти договір по демонтажу скляних
і гіпсокартонових перегородок, що призвело до завдання збитків у
розмірі 51000,00, які були обґрунтовано стягнуті відповідно до
умов договору оренди та вимог закону.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського
суду наведеного не врахував, а тому погодитись з постановою
апеляції в цій частині не можна і вона підлягає скасуванню.
Враховуючи умови договору та обставини справи судові інстанції
прийшли до правильного висновку щодо стягнення депозиту в сумі
68959,31 грн. та відмовили в стягненні 22625,87 грн. –процентів
за користування предметом.
Викладене свідчить про те, що апеляційною інстанцією неправильно
застосовані норми матеріального права до правовідносин сторін за
договором оренди № 121 А/1 від 30.12.2003, а тому постанова суду
другої інстанції підлягає скасуванню з залишенням без змін
рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма
“Інор» задовольнити.
Постанову від 03.08.2005 Київського апеляційного господарського
суду скасувати, рішення від 02.06.2005 господарського суду
м. Києва у справі № 36/167 залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Нестле
Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма”Інор» 1819,60 грн. – держмито за розгляд справи в
касаційній інстанції.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко