ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
23.11.2005 Справа N 3/129
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу Малого підприємства “Інформсервіс”
на постанову від 30.06.2005 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/129
за позовом Малого підприємства “Інформсервіс”
(надалі –МП “Інформсервіс”)
До Спільного підприємства “Флеш”
(надалі –СП “Флеш”)
третя особа без Закарпатська обласна організація
самостійних вимог Українського товариства мисливців та
рибалок
Про усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників:
від позивача - не з’явились
від відповідача - Вельган В.Г., Гурза Н.М.
від третьої особи - Цонинець І.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.03.2005 р. (суддя Мокану В.В.) позов задоволено: зобов’язано СП “Флеш” звільнити та повернути МП “Інформсервіс” об’єкт договору оренди від 04.11.1997 р. клуб-бар “Єгер”, що знаходиться по вул. Кошицькій, 7 у м. Ужгороді, в тому числі приміщення у цокольному поверсі Будинку природи загальною площею 216 кв. м. , літню терасу площею 210 кв. м. , приміщення контори на другому поверсі, технологічне обладнання та інвентар згідно додатків до договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р. (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Закарпатської області від 01.03.2005 р. скасовано, позов задоволено частково: зобов’язано СП “Флеш” повернути МП “Інформсервіс” технологічне обладнання, що відокремлюється без шкоди для приміщення, та індивідуально визначені матеріальні цінності, отримані згідно додатків до договору від 04.11.1997 р., від 24.12.1997 р., від 30.04.1999 р.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, МП “Інформсервіс” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України (1798-12)
; підставно залучив до участі в справі Закарпатську обласну організацію Українського товариства мисливців та рибалок в якості третьої особи; в порядку ст. ст. 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; правомірно поставив під сумнів необґрунтовані висновки місцевого господарського суду; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР (1540-06)
виникли та існували на підставі угоди про сумісну діяльність від 29.04.1996 р. та договору оренди нежитлових приміщень від 04.11.1997 р.; встановив обставини отримання позивачем приміщення клубу-бару “Єгер” від третьої особи на виконання угоди про сумісну діяльність від 29.04.1996 р. та подальшу передачу цього приміщення у користування у відповідності до договору оренди від 04.11.1997 р.; підставно врахував наявність рішення господарського суду Закарпатської області від 29.12.1999 р. про розірвання договору оренди від 04.11.1997 р., рішення Ужгородського міського суду від 02.10.2002 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у справі № 2-2727/2002, якими розірвано угоду про сумісну діяльність від 29.04.1996 р., а також рішення Ужгородського міського суду від 21.11.2002 р., ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02.07.2003 р. та додаткове рішення Ужгородського міського суду від 12.08.2003 р. у справі № 2-3381/2002, відповідно до яких визнано недійсною з моменту укладення угоду про сумісну діяльність від 29.04.1996 р. та зобов’язано поновити сторони у попередньому стані; дослідив наявність у третьої особи права власності на спірні приміщення; з посиланням на ст. ст. 86, 128 ЦК УРСР (1540-06)
, ст. ст. 48, 49 Закону України “Про власність” (697-12)
обґрунтовано спростував помилковий висновок місцевого господарського суду про існування у позивача законних підстав володіти приміщеннями за наявності акту про їх передачу на баланс останнього та встановив відсутність таких підстав, у зв’язку з чим мотивовано не застосував до спірних відносин положення п. 5 ст. 265 ЦК УРСР (1540-06)
; врахував підставність вимог позивача в частині повернення технологічного обладнання, що відокремлюється без шкоди для приміщення, та індивідуально визначених матеріальних цінностей.
На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним господарським судом правомірно скасовано необґрунтоване рішення місцевого господарського суду, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позовні вимоги частково. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Малого підприємства “Інформсервіс” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р. у справі № 3/129 залишити без змін.