ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 34/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому
за участю Дякова С.М.
представника
позивача:
касаційну скаргу ТзОВ “Рімпекс”
на постанову від 19.05.2005
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № 34/16
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірнього підприємства “Корецький цукровий
завод” акціонерного товариства закритого
типу “Фаворит”
до ТзОВ “Рімпекс”
про стягнення 84739,18 грн.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним
чином.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року дочірнє підприємство “Корецький цукровий
завод” акціонерного товариства закритого типу “Фаворит”
звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Рімпекс” згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої
вимоги, просило стягнути з відповідача 78750,00 грн. боргу,
957,94 грн. річних, 4083,23 грн. інфляційних та 5320,48 грн.
пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.03.2005 у справі № 34/16 позов задоволено частково. Стягнено
з ТзОВ “Рімпекс” на користь Дочірнього підприємства “Корецький
цукровий завод” акціонерного товариства закритого типу “Фаворит”
78750,00 грн. боргу. В решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.05.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2005,
постанову апеляційного суду від 19.05.2005, а справу направити
до суду першої інстанції на новий розгляд. Свої вимоги скаржник
мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 47, 36,
38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2004 між
сторонами у справі був укладений договір поставки товару
№ 21/06-А, згідно якого відповідач зобов'язався поставити, а
позивач - прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації
до даного товару. Строк дії договору узгоджено до 31.12.2004.
Умовами договору також передбачено, що оплата за партію
продукції здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на
підставі рахунку виставленого відповідачем шляхом перерахування
грошових коштів на його розрахунковий рахунок. Відвантаження
продукції здійснюється відповідачем у строк не пізніше 5 днів з
моменту надходження передоплати на його поточний рахунок.
Судами також було встановлено, що позивач відповідно до
виставленого відповідачем рахунку на суму 78750,00 грн.,
перерахував зазначену суму на рахунок останнього за платіжним
дорученням № 325 від 07.09.2004.
Наведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і з
урахуванням ст.ст. 525, 526, 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дійшов до
правильного висновку про законність рішення суду першої
інстанції та наявність правових підстав для часткового
задоволення позову та стягнення з відповідача грошової суми у
розмірі 78750,00 грн., оскільки, відповідно до ст. 693 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо продавець, який одержав суму
попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений
строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару
або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову відносно іншої
частини позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що пеня
в сумі 5320,48 грн. не підлягає стягненню у зв'язку з тим, що
умовами договору не передбачений розмір пені за несвоєчасне та
неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань як не підлягають
і задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача
957,94 грн. річних та 4083,23 грн. інфляційних, оскільки
Цивільним кодексом України не передбачено нарахування на суму
попередньої оплати річних та інфляційних.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що ТзОВ
“Еко-Інвест” поставило 138 тон вугілля позивачу на виконання
умов договору № 21/06-А від 02.08.2004, також були предметом
судового дослідження в суді апеляційної інстанції і обгрунтовано
не прийняті ним до уваги, оскільки із залізничних накладних та
квитанції № 9645002, на яку у цьому зв'язку послався відповідач,
не випливає, що поставка від ТзОВ “Еко-Інвест” має відношення до
правовідносин сторін за зазначеним договором.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Рімпекс” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
25.03.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.05.2005 у справі № 34/16 залишити без
змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.