Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2005 року у справі № 2/221 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківагромаш”, м. Біла церква, Київська область, до Спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” Міністерства юстиції України в особі Київської філії, м. Київ, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського обласного управління юстиції, м. Київ, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак”, с. Фурси, Білоцерківський район, Київська область, про визнання недійсним продажу майна на публічних торгах, за участю представників:

ТОВ “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак” –Золотоверх О.М. (дов. № 599 від 01.10.2005 р.), Борисенка А.М. (дов. № 511 від 14.10.2005 р.), СДП “Укрспец’юст” –КовальЛ.М. (дов. № 177 від 20.01.2005 р.),

Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Київського обласного управління юстиції –Власюка Д.В. (дов. № 1655 від 28.09.2005 р.),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2005 року позивач –ТОВ “Білоцерківагромаш” звернувся до господарського суду з позовом до Спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” Міністерства юстиції України в особі Київської філії про визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації майна, проведених 6.04.2005 року.

Вказував, що 6.04.2005 року Київською обласною філією спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” на підставі договору № 5290010 від 11.02.2005 року, укладеного між ним та підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Київського обласного управління юстиції, проведені прилюдні торги, на яких була продана будівля виробничого корпусу № 30 (літ. Т), розташована за адресою: м. Біла Церква, Київської області, бул. 1-го Травня, 13 –ЛОТ № 2.

Зазначав, що п. 7 ухвали Господарського суду Київської області від 05.04.2005 р. у справі № 71/14-05 за позовом ТОВ “Стандарт-Авто” до ВАТ “Бцілоцерківськсільмаш”, ТОВ “Білоцерківагромаш” про визнання права власності, заборонено Київській обласній філії спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст в рамках договору № 5920010 провадити прилюдні торги по реалізації майна, а саме: ЛОТ № 2 будівля виробничого корпусу № 30 (літ. Т), розташована за адресою: м. Біла Церква, Київської області, бул. 1-го Травня, 13.

Посилаючись на те, що, відповідач відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 05.04.2005 р. не мав права проводити прилюдні торг з реалізації ЛОТ № 2, та порушення п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, просив задовольнити його вимоги: визнати недійсним проведені 06.04.2005 р. прилюдні торги по реалізації майна, визнати недійсним протокол № 5290010-2 від 06.04.2005 р проведення прилюдних торгів по реалізації майна, визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів від 08.04.2005 р.

Одночасно з пред’явленням позову позивачем - ТОВ “Білоцерківагромаш” було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2005 року (суддя: Домнічева І.О.) клопотання ТОВ “Білоцерківагромаш” задоволено.

Ухвалено з метою забезпечення позову на період розгляду справи по суті накласти арешт на будівлю виробничого корпусу № 30 (літ. Т), яка належала Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківагромаш” право власності на яку перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак”, та яка розташована за адресою: м. Бала Церква, Київської області бул. 1-го Травня, 13.

Спір по суті заявлених вимог не вирішено.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак” просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.04.2005 р., посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 цього ж Кодексу (1798-12) , одним із заходів щодо забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Дійшовши висновку про наявність підстав до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю виробничого корпусу № 30 (літ. Т.), яка належала ТОВ “Білоцерківагромаш” право власності на яку перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак”, суд порушив вимоги ст. ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) .

Оскільки, суд в порушення вищезазначених норм не навів мотивів, виходячи з яких він задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак” (третьої особи, яка залучена до участі у справі ухвалою господарського суду м. Києва тільки 29.04.2005 р.), тому висновки суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, яка на час вирішення питання не була залучена до участі є такими, що не відповідають вимогам ст. 67 ГПК України (1798-12) .

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав до забезпечення позову не приймаються до уваги, оскільки вирішення питання про наявність підстав до забезпечення позову віднесено до повноважень суду, в провадженні якого знаходиться справа.

За таких обставин, ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.04.2005 визнати законною не можна, а тому вона підлягає до скасування, а питання про забезпечення позову - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “Термо-Пак” задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.04.2005 року про забезпечення позову справі № 2/221 скасувати.

Справу № 2/221 направити на розгляд Господарського суду м. Києва для вирішення питання про забезпечення позову.