1/118ПД-05 Про розірвання договору - Текст документа

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.05.2005р. (суддя Губіна І.В.) позов задоволено; розірвано договір № 1-АП від 01.04.2000р., укладений між КСП “Україна” та ТОВ “Агрофірма “Скіф” про купівлю-продаж валових активів КСП загальною вартістю 4205000грн.; стягнуто з ТОВ “Агрофірма “Скіф” на користь КСП “Україна” витрати позивача по сплаті державного мита 85грн. та вартості інформаційно-технічних послуг господарського процесу в сумі 118грн. Рішення мотивоване приписами ст. 695 ЦК України (435-15) , згідної якої якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. оскільки відповідачем не було проведено жодного платежу згідно графіку погашення вартості проданих активів, тому місцевий суд дійшов висновку щодо правомірного звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. (судді Антонік С.Г. –головуючий, Юхименко О.В., Яценко О.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 23.05.2005р. скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 42,50грн. державного мита за апеляційний перегляд. Скасовуючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 695 ЦК України (435-15) при простроченні оплати товару придбаного в кредит продавець має право вимагати повернення товару, а тому вимоги про розірвання договору не ґрунтуються на законі.

В касаційній скарзі КСП “Україна” просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами встановлено, що 01.04.2000р. між КСП “Україна” та ТОВ "Агрофірма “Скіф” укладено договір № 1-АП, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є реорганізація КСП на підставі Указу Президента України “Про невідкладені заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки” від 03.12.1999р. (1529/99) шляхом продажу за компенсацію сукупних валових активів КСП, з включенням їх до активів ТОВ “Агрофірма “Скіф” та переходу до нього прав та обов'язків КСП як правонаступника останнього.

Згідно п. 2.3 договору, вартість відчужуваних сукупних валових активів, визначених у п. 1.2 договору (425 600грн.), компенсується ТОВ “Агрофірма “Скіф” шляхом оплати грошовими коштами у строки згідно графіку.

Відповідно до Графіку погашення заборгованості за майновими паями КСП “Україна”, який є доповненням до договору № 1-АП від 01.04.2000р., ТОВ “Агрофірма “Скіф” мала перерахувати КСП “Україна” грошові кошти, за передане за договором, в наступні строки: 500000грн. - у 2001році; 752000грн. - у 2002 році; 752000грн. - у 2003 році; 1004000грн. - у 2004 році; 752000грн. - у 2005 році.

При цьому судами встановлено, що за період з 2001р. і по теперішній час, відповідачем платежі згідно графіку погашення заборгованості взагалі не проводились, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання договору на підставі ст.ст. 612, 694, 695 ЦК України (435-15) .

Господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі, виходили лише з обставин, що стосуються оплати товару за договором. Однак, для правильного вирішення даного спору необхідно було дослідити та дати правову оцінку статутним документам ТОВ “Агрофірма “Скіф” щодо правонаступництва КСП “Україна”; протоколу № 6 загальних зборів членів КСП “Україна” від 01.04.2000р. та протоколу № 5 загальних зборів бувших членів КСП “Україна” і спілки співвласників “Пам’ятненська” від 12.09.2001р. щодо передачі майна КСП “Україна” в розрізі правонаступництва ТОВ “Агрофірми “Скіф”. Також суди не встановили чи було розпаювання майна КСП “Україна”, оскільки з п. 6 протоколу № 6 загальних зборів членів КСП “Україна” від 01.04.2000р. вбачається вихід із членів КСП “Україна” групи громадян і як в подальшому визначилися з розпаюванням.

Судами у відповідності до п.п. 6, 7 ст. 59 Господарського кодексу України (436-15) не досліджено: яке КСП “Україна” –старе чи нове знаходиться в державному реєстрі, оскільки не вказано код підприємства. Це також відноситься і до балансової звітності підприємства за 2000-2004р.р. та вимог щодо звітності.

Відтак, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що спір розглянутий при неповно з’ясованих обставинах справи, що унеможливлює підтвердити або спростувати законність прийнятих рішень. У зв’язку з викладеним, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства “Україна” задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. та рішення господарського суду Херсонської області від 23.05.2005р. та у справі № 1/118-пд-05 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.