ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2005                                       Справа N 14/27

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів:     Борденюк Є.М.

            Харченка В.М.

розглянувши касаційну  ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз

скаргу                 України” в особі філії Газопромислового

                       управління “Полтавагазвидобування”

на рішення             господарського суду Полтавської області

                       від 04.05.2005 року

у справі за позовом    ТОВ “Інфокс”

До                     ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз

                       України” в особі філії Газопромислового

                       управління “Полтавагазвидобування”

Про   стягнення коштів

                       В С Т А Н О В И В:

у  лютому  2004  року, ТОВ „Інфокс” звернулось до господарського

суду  Полтавської  області з позовом про стягнення  з  Дочірньої

компанії  „Укргазвидобування” Національної акціонерної  компанії

„Нафтогаз  України”  в  особі Філії Газопромислового  управління

„Полтавагазвидобування”  1 887 347,96  грн.  заборгованості,  за

продукцію  виробничо  –технічного  призначення,  яка  поставлена

відповідно до угоди на постачання продукції № 446 від 23.03.2000

року.

Заявою від 22.03.2005 року № 107/3 позивач уточнив свої вимоги і

окрім  суми  заборгованості просив додатково  стягнути  на  його

користь  247  242,6 грн. на відшкодування втрат  від  знецінення

коштів  внаслідок  інфляції  та  60  358,27  грн.  відсотків  за

користування коштами, а всього 2 194 948,83 грн.

Рішенням  господарського суду Полтавської області від 04.05.2005

р. позов задоволено.

Не   погоджуючись   з   рішенням  суду  першої   інстанції,   ДК

„Укргазвидобування”   НАК  „Нафтогаз  України”   в   особі   ГПУ

„Полтавагазвидобування” звернулося до Вищого господарського суду

України  з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  рішення

господарського  суду  Полтавської  області  від  04.05.2005  р.,

посилаючись  на  порушення  та  неправильне  застосування  судом

першої  інстанції норм матеріального та процесуального права  та

постановити нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ  „Інфокс”

відмовити повністю.

Заслухавши  суддю  –доповідача, пояснення представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  судова колегія вважає, що постановлене у справі  судове

рішення  не  може залишатись без змін і підлягає  скасуванню,  а

справа  направленню  на  новий  судовий  розгляд,  виходячи   із

наступного.

Постановляючи про задоволення позову господарський суд виходив з

того,  що  за  умовами угоди № 446 від 23.03.2000  року  вона  є

чинною  до  виконання  сторонами  своїх  зобов‘язань  у  повному

обсязі,  а  тому  посилання  відповідача  на  закінчення  строку

позовної   давності  безпідставні,  необхідності  у   поновленні

строків позовної давності немає, позивач вправі вимагати платежу

у строки, зазначені у ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Проте, погодитись з наведеним не можна, оскільки наведені  судом

мотиви  ґрунтуються  на  протиріччі висновків  щодо  зобов‘язань

боржника і прав кредитора.

Дійсно,  Цивільний  кодекс  ( 435-15 ) (435-15)
          не  пов‘язує  припинення

зобов‘язань  з  чинністю чи ні договору  та  закінченням  строку

позовної давності.

Але  сплив строку позовної давності виключає можливість  захисту

права  (крім випадків, коли суд визнає поважною причину пропуску

строку позовної давності і поновить строк позовної давності).

У  даному  ж  випадку, виходячи зі змісту угоди щодо  постачання

продукції,    невизначеності   строків    виконання    грошового

зобов‘язання відповідачем і його заперечень щодо часу  вимоги  і

права позивача на стягнення, підлягало з‘ясування питання не про

право  позивача на пред‘явлення позову, а обставини пов‘язані  з

виконанням  взаємних  зобов‘язань сторін,  та  реалізацією  ними

своїх   прав,   зокрема  і  щодо  прав  позивача  вимагати   від

відповідача оплати продукції та мотиви за яких він цим правом не

скористався.

Однак суд на зазначене уваги не звернув, обставини, пов‘язані  з

невиконанням  відповідачем своїх зобов‘язань належним  чином  не

з‘ясував,  як і час виникнення у позивача права вимоги,  а  тому

висновки  суду  про  беззаперечність заявлених  вимог  не  можна

визнати обґрунтованими, а постановлене судом рішення законним.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та  всебічно з’ясувати дійсні обставини справи,  дати  їм

належну   правову  оцінку  і  в  залежності  від   встановленого

постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись  ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського суду Полтавської області від  04.05.2005

року  скасувати, а справу направити на новий судовий  розгляд  у

іншому складі суддів.