ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 12/542
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.
розглянув орендного підприємства “Запорізький
касаційну експериментальний завод транспортних засобів”
скаргу
на постанову від 30.03.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 12/542 господарського суду Запорізької області
за позовом орендного підприємства “Запорізький
експериментальний завод транспортних засобів”
до товариства з обмеженою відповідальністю “АЙС
Запоріжжя”
Про стягнення 9506,06 грн. збитків, 819,42 грн. штрафних
санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань
за участю представників сторін:
від позивача Голубанов В.Б. директор
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2004 року орендне підприємство “Запорізький
експериментальний завод транспортних засобів» пред’явило в суді
позов до товариства з обмеженою відповідальністю “АЙС Запоріжжя»
про стягнення основного боргу в сумі 9506,06 грн. та штрафних
санкцій за порушення грошових зобов’язань в розмірі 819,42 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що згідно укладеного
між сторонами 20.10.2003 договору підряду виготовило для
відповідача 970 піддонів, вартість яких в процесі виготовлення
значно збільшилась з 122,70 грн. до 132,20 грн. за 1 шт.
Вартість піддонів без урахування збільшення ціни відповідач
сплатив в повному обсязі. Дані дії відповідача протирічать
п. 3.1 договору, згідно якого ціна продукції відображається в
акті приймання-сдачі виконаних робіт. Враховуючи, що такий акт
підписаний між сторонами по договору зазначена у ньому сума
погоджена і підлягає сплаті.
При цьому просив стягнути заборгованість за виготовлені
кронштейни замка дверей ліфта в сумі 291,60 грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з
відповідача, крім суми основного боргу, інфляційні в сумі 361,27
грн. та річні в сумі 160,96 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2004
(суддя Проценко Е.А.) позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “АЙС
Запоріжжя» 9506,06 грн. заборгованості, 361,27 грн. інфляційних
втрат, 160,96 грн. річних.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
укладений між сторонами акт № 42 від 31.03.2004, згідно якого
сторони погодили різницю в ціні у розмірі 9215 грн. на
виготовлену у 2004 році продукцію, є додатком до договору
№ 1880/03 від 20.10.03 і погодженням ціни на продукцію.
Стягуючи заборгованість за виготовлені кронштейни, господарський
суд виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Стягуючи річні і інфляційні господарський суд виходив з того, що
вимоги в цій частині законні і підтверджені матеріалами справи.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
30.03.2005 (судді: Яценко О.М. –головуючий, Кагітіна Л.П. .
Мойсеєнко Т.В.) рішення скасовано.
В позові відмовлено.
Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в позові,
апеляційний господарський суд виходив з того, що між сторонами
не була узгоджена нова ціна, оскільки позивач здав, а відповідач
прийняв виконану роботу, саме по ціні 112,70 грн., ніяких
розбіжностей з приводу ціни, у сторін на момент прийому
виконаних робіт не виникало.
В касаційній скарзі орендне підприємство “Запорізький
експериментальний завод транспортних засобів» просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду, а рішення
господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів
справи, 20.10.2003 орендне підприємство “Запорізький
експериментальний завод транспортних засобів» та товариство з
обмеженою відповідальністю “Айс Запоріжжя» уклали договір
підряду № 1880/03 на виконання робіт по виготовленню продукції
(металоконструкції та іншу продукцію). Термін дії договору з
20.10.2003 по 25.03.2004.
Господарським судом встановлено, що 19.11.2003р. сторонами була
узгоджена калькуляція ціни, згідно якої розмір ціни одного
піддона становив 122,70 грн. 04.12.2003р. товариство з обмеженою
відповідальністю “АЙС Запоріжжя» надіслало позивачу завдання
замовника, в якому просило виготовити продукцію із матеріалу
замовника згідно калькуляції від 19.11.2003р., тобто за ціною
122,70 грн.
З урахуванням Перехідних та прикінцевих положень Цивільного і
Господарського кодексів України до взаємовідносин сторін
застосовуються норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, які діють з
01.01.2004 року.
Відповідно до ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором підряду
одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати
певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 843 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що у договорі
підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі на
виконання робіт, згідно ст. 844 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який може
бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не
встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.1 договору сторони
передбачили, що ціна визначається виходячи із угоди між
сторонами та відображається в акті здачі-приймання виконаної
роботи в кожному випадку індивідуально.
За наявності приблизного кошторису підрядник може ставити
питання про його перевищення, однак при дотриманні певних умов
–суттєвого збільшення обсягу робіт, порівняно з передбаченим
кошторисом, і своєчасного попередження про необхідність
перевищення кошторису.
Апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами
справи підтверджено (а.с. 92), що 12.01.2004 завод надіслав
відповідачу лист, в якому просив переглянути умови договору в
частині ціни та узгодити нову калькуляцію у зв’язку з
підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, передбаченим
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування”, який набрав законної сили.
Відповідно до п. 4 статті 844 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо виникла
необхідність проведення додаткових робіт і у зв’язку з цим
істотного перевищення визначеного приблизного кошторису,
підрядник зобов’язаний своєчасно попередити про це замовника.
Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право
відмовитися від договору підряду.
Тобто, це правило не дає права підряднику добровільно
збільшувати передбачену договором вартість робіт навіть на
незначну суму.
Апеляційним господарським судом, враховуючи наведені норми
законодавства, правомірно не прийнято до уваги надіслану на
адресу відповідача 12.01.2004 вимогу, оскільки зміна
законодавства в галузі пенсійного страхування автоматично не
призводить до зміни узгодженої ціни за договором.
Згідно ст. 654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання
договору вчиняється в такій самі формі, що й договір, що
змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором
або законом чи не випливає із звичаїв ділового.
Правочин, спрямований на зміну або розірвання договору
здійснюється в тій самі формі, що й сам договір (усна, письмова
чи нотаріальна форма основного договору). Здійснюється він у
вигляді додаткової угоди до договору.
Отже, судом другої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги
акт № 42 від 31.03.2004 року в якості належного доказу
узгодження збільшення ціни за договором, оскільки товариство з
обмеженою відповідальністю “АЙС Запоріжжя» замовляло
виготовлення продукції по узгодженій 19.11.2003р. калькуляції
ціни і позивач погодився на такі умови, у зв’язку з чим завод
здав, а відповідач прийняв виконану роботу, саме по ціни 122,70
грн., ніяких розбіжностей з приводу ціни, у сторін на момент
прийому виконаних робіт не виникало.
В матеріалах справи (а.с.60-71) містяться платіжні доручення, а
саме: № 14891 від 05.12.2003 на суму 3681 грн., № 59 від
10.01.04 на суму 36810 грн., № 18518 від 20.04.04 на суму 5000
грн., № 18576 від 21.04.04 на суму 5000 грн., № 18678 від
22.04.04 на суму 5000 грн., № 18717 від 23.04.04 на суму 10000
грн., № 18837 від 28.04.04 в сумі 5000 грн., № 18883 від
29.04.04 на суму 2500 грн., № 18966 від 05.05.04 на суму
44417,40 грн., № 17656 від 24.03.04 на суму 5000 грн., № 17303
від 16.03.04 на суму 1746,26 грн., які свідчать про оплату ТОВ
“АЙС Запоріжжя» за виготовлені за договором підряду № 1880/03
від 20.10.2003 піддони.
При цьому в матеріалах справи, (а.с. 62) є платіжне доручення
№ 16011 від 26.01.04 з якого вбачається оплата відповідачем за
вироблені кронштейни замка дверей ліфта.
Апеляційним господарським судом встановлено, що сторонами не
було погоджено зміну вартості виготовленої продукції, з
урахуванням умов договору товариство з обмеженою
відповідальністю “АЙС Запоріжжя» за виготовлені заводом піддони
розрахувалось в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд правомірно
відмовив орендному підприємству “Запорізький експериментальний
завод транспортних засобів» в позові у зв’язку з
необґрунтованістю позовних вимог.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції
передбачені ст.
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування
постанови апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків
суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу орендного підприємства “Запорізький
експериментальний завод транспортних засобів» залишити без
задоволення, а постанову від 30.03.2005 Запорізького
апеляційного господарського суду у справі № 12/542 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко