Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.

суддів: Панової І.Ю. Яценко О.В.

розглянувши касаційну ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

скаргу

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005р.

у справі № 24/402-б

господарського суду м. Києва

за заявою ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

до ТОВ ВКФ “Глоріус”

Про банкрутство

арбітражний керуючий Злотківська І.Г. в судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва: Локтіонова Н.Е., Лотос Ю.С.

ТОВ ВКФ “Глоріус”: Федоренко І.Л.

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з заявою про визнання ТОВ ВКФ “Глоріус” банкрутом.

Постановою господарського суду м. Києва від 08.06.2005р. (суддя Смілянець В.В.) ТОВ ВКФ “Глоріус” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пархацького М.Г., зобов’язано ліквідатора протягом п’яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, зобов’язано ліквідатора щомісячно подавати суду звіт про проведену роботу та за підсумками роботи подати до господарського суду м. Києва звіт та ліквідаційний баланс відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005р. (Куц М.М. – головуючий, Мартюк А.І., Пантелієнко В.О.) постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2005р. скасовано, провадження по справі припинено.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005р. скасувати, постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2005р. залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, а саме: ст.ст. 6, 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та припиняючи провадження по справі, Київський апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не надано доказів, що свідчать про відсутність у ініціюючого кредитора підстав для звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки ним не надано належних доказів його неплатоспроможності.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з заявою про визнання ТОВ ВКФ “Глоріус” банкрутом, посилаючись на наявність і неоплатність заборгованості на суму 2 012 037,62 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2004р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ “Глоріус”.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва були надіслані боржнику податкові вимоги, а саме: перша податкова вимога № 1/6081 від 27.11.2003р. на суму 175,00 грн., друга податкова вимога № 2/65 від 12.01.2004р. на суму 37757,29 грн.

Загальна сума виставлених до оплати та несплачених боржником вимог ДПІ у Солом’янському районі м. Києва складає 2.012 037,62 грн. Таким чином, на час порушення провадження у справі про банкрутство боржник не зміг задовольнити вимоги ДПІ у Солом’янському районі м. Києва протягом більш ніж 3 місяці. За таких умов суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ “Глоріус”.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а постанова господарського суду м. Києва від 08.06.2005р. –залишенню без змін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2005р. у справі № 24/402-б скасувати.

Постанову господарського суду м. Києва від 08.06.2005р. у справі № 24/402-б залишити без змін.