Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аль-Ямі Інтернейшнл” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2005р. у справі № 23/399 господарського суду м. Києва

за позовом Національного цирку України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Аль-Ямі Інтернейшнл”

про стягнення 27 015,28грн.

за участю представників:

Національного цирку України – Венглінський П. І., Лисенко О.П. ;

ТОВ “Аль-Ямі Інтернейшнл” –не з’явилися

В С Т А Н О В И Л А:

Національний цирк України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом та просив суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Аль-Ямі Інтернейшнл” 27 015,28грн. заборгованості за надані готельні послуги у період січень-березень 2005р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем в установлений договором від 04.01.2005р. № 2-р строк не виконані взяті на себе зобов’язань щодо оплати готельних послуг (а.с.3-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов від відповідача не надійшло.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2005р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 27 015,28грн. (а.с.37-38).

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений договором строк не виконав взятих на себе зобов’язань щодо оплати наданих готельних послуг, допустивши заборгованість у розмірі 27 015,28грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2005р. залишено без змін. (а.с.66-67).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Аль-Ямі Інтернейшнл” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.

Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 526,530 ЦК України (435-15) . Так, скаржник вважає, що строк виконання зобов’язання з оплати наданих послуг не настав, оскільки позивачем не надано рахунків на їх оплату, які, у відповідності з п. 3.6 договору, є підставою для здійснення платежу.

Позивач у справі –Національний цирк України, вважаючи вимоги поданої касаційної скарги необґрунтованими, просить прийняті у справі судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції між сторонами у справі –Національним цирком України та ТОВ “Аль-Ямі Інтернешнл укладено договір № 2-р від 04.01.2005р. про надання готельних послуг, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України (436-15) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України (436-15) , є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України (436-15) , майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За умовами даного договору, позивач взяв на себе зобов’язання надавати, а відповідач –приймати та оплачувати готельні послуги за ціною та в порядку, встановленими договором.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором.

Як встановлено під час розгляду даної справи та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, відповідачем не оплачені послуги, надані позивачем за цим договором у січні-березні 2005р. на загальну суму 27015,28грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України (436-15) .

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами укладеного сторонами договору, плата за надані

готельні послуги вноситься замовником (відповідачем) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунку на оплату готельних послуг, але не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 3.1 договору)

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на те, що відповідні рахунки отримані не були, спростовується зібраними у справі та оціненими судами письмовими доказами. Крім того, враховуючи умови договору, ненадання відповідного рахунку не звільняє відповідача від виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг, оскільки у будь-якому разі відповідач зобов’язаний оплатити надані послуги не пізніше 30 числа поточного місяця.

Під час розгляду даного спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, відповідачем не надано доказів виконання взятих на себе зобов’язань за договором, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, який підтримано апеляційною інстанцією, щодо обґрунтованості заявлених у цій справі вимог.

За таких обставин, судові акти у цій справи прийняті з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. у справі № 23/399 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аль-Ямі Інтернейшнл” –без задоволення.