ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2005 Справа N 1/51-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув сільськогосподарського приватного підприємства
касаційну скаргу “Дружба”
на постанову від 02.06.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/51-38
господарського суду Волинської області
за позовом спільного підприємства “Ексімтех”
До сільськогосподарського приватного підприємства
“Дружба”
Про стягнення 8675,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Шаповалік В.М.-директор, Білоус В.С. дов. № 72 від
10.05.2005
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2005 року спільне підприємство “Ексімтех» пред’явило в
суді позов до сільськогосподарського приватного підприємства
“Дружба» про стягнення боргу в сумі 8115,40 грн. та пеню за
прострочення платежу в розмірі 560,30 грн., а всього 8675,70
грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що згідно укладено між
сторонами договору від 30.12.99 № 6 поставило відповідачу плуг
марки IBIS-5 в кількості 1 штуки вартістю 41 730 грн., за який
останній розрахувався частково, у зв’язку з чим виникла
заборгованість в сумі 8115,40 грн.
Заявою від 23.03.2005 позивач збільшив позовні вимоги і просив
стягнути з відповідача витрати за надання юридичної допомоги в
сумі 350 грн. та уточнив позовні вимоги в частині стягнення
пені, яка складає 548,95 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 06.04.2005
(суддя Гочар М.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства
“Дружба» на користь спільного підприємства “Ексімтех» 8 115,40
грн. заборгованості за поставлений плуг марки IBIS-5, 548,95
грн. пені, 350 грн. витрат за надання юридичної допомоги
адвоката, 86,64 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті суми позову відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу в сумі 8
115,40 грн., господарський суд виходив з того, що відповідач не
виконав умови договору № 6 від 30.12.1999 щодо оплати за
поставлений плуг.
Задовольняючи позов в частині стягнення пені в розмірі подвійної
облікової ставки НБУ, що складає 548,95 грн., господарський суд
виходив з вимог ст. 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Задовольняючи позов в частині стягнення витрат за надання
юридичної допомоги, господарський суд виходив з їх
обґрунтованості та доведеності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 (судді: Кордюк Г.І. –головуючий, Бобеляк О.М., Орищин
А.В.) рішення в частині стягнення 548,95 грн. пені, 5,61 грн.
держмита, 7 грн. інформаційно-технічних витрат, 30 грн. послуг
адвоката скасовано, і прийнято нове рішення, яким в цій частині
в позові відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Залишаючи рішення без змін в частині стягнення основного боргу,
апеляційний господарський суд погодився з судом першої
інстанції.
Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові в частині стягнення
пені апеляційний господарський суд виходив з того, що сторони у
спірному договорі не встановили конкретного розміру
відповідальності.
В касаційній скарзі сільськогосподарське приватне підприємство
“Дружба» просить скасувати постанову апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими
інстанціями, 30.12.1999 між спільним підприємством “Ексімтех» та
сільськогосподарським приватним підприємством “Дружба» було
укладено договір поставки № 6, згідно умов якого позивач по
накладній № 7 від 30.12.1999 поставив відповідачеві плуг марки
IBIS-5 в кількості 1 штуки вартістю 41 730 грн.
Судовими інстанціями досліджено, що плуг отриманий
представником відповідача згідно довіреності ЯГО № 405602 від
30.12.1999 Чабанюк О.В., яка долучена до матеріалів справи
(а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового
розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за неналежне
виконання умов договору на поставку товару № 6 від 30.12.99.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання
–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарськими судами як першої, так і апеляційної інстанції
встановлено та відповідачем не спростовано, що на час вирішення
спору сільськогосподарське приватне підприємство “Дружба» за
отриманий товар розрахувалося частково в сумі 33615 грн. (кошти
в сумі 23950 грн. підтверджується випискою з банку клієнта, та
отримання по накладній від 31.12.2000 борошна на суму 9665
грн.), за ним рахується борг в сумі 8115,40 грн., що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди всебічно,
повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; належним чином проаналізували
зобов’язальні відносини сторін, разом з тим встановили
неналежне виконання сільськогосподарським приватним
підприємством “Дружба» зобов’язань, на підставі чого підставно і
обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення
заборгованості в сумі 8115,40 грн. за поставлений плуг.
Апеляційним господарським судом, на підставі наданого в судове
засідання оригіналу договору № 6 від 30.12.1999 року
встановлено, що в п. 2.4 останнього сторони конкретно не
визначили розмір пені, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються
господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,
пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити
у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,
невиконання або неналежного виконання господарського
зобов’язання..
Статтею 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір
встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, зі змінами та доповненнями, платники грошових
коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку
платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 цього Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачає, що розмір пені,
передбачений статтею 1 цього Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, обчислюється
від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,
за який сплачується пеня.
Отже, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань» N 543/96-ВР ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
не
визначає конкретний розмір пені, а лише обумовлює її граничну
величину.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд,
обґрунтовано прийшов до висновку про те, що сторони не визначили
розмір пені, яка підлягає сплаті у разі прострочення виконання
відповідачем взятих на себе зобов’язань по договору № 6 від
30.12.1999, в зв’язку з чим підставно відмовив в задоволені
вимоги про стягнення з сільськогосподарського приватного
підприємства “Дружба» 548,95 грн. пені, розрахованої позивачем
виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку
України.
За таких обставин, прийнята апеляційним господарським судом у
справі постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону,
підстав для її скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків
суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства
“Дружба» залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 02.06.2005 у справі
№ 1/51-38 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко