Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу спільного українсько-гібралтарського підприємства “Котнар” у формі акціонерного товариства закритого типу, м. Берегове Закарпатської області (далі –ЗАТ СП “Котнар”) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005

зі справи № 20/365

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Варна”, с. Требухів Броварського району Київської області (далі –ТОВ “Варна”)

до ЗАТ СП “Котнар”

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі –Департамент)

про захист права інтелектуальної власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ “Варна” –Лященка М.Є.,

ЗАТ СП “Котнар” –Олашина В.А.,

Департаменту –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва звернулося ТОВ “Варна” з позовом до ЗАТ СП “Котнар” та Депертаменту, в якому просило: заборонити ЗАТ СП “Котнар” використовувати знаки для товарів і послуг та вводити в оборот продукцію, що містить спірні торговельні знаки; накласти арешт на випущений під спірними товарними марками товар відповідача; вилучити з цивільного обороту товар із зазначеними знаками для товарів і послуг; заборонити ЗАТ СП “Котнар” використовувати схоже або подібне найменування продукції “Шепіт ченців”; опублікувати судове рішення в засобах масової інформації та призначити аудиторську перевірку з метою визначення обсягів виготовленої відповідачем продукції з порушенням прав інтелектуальної власності ТОВ “Варна” на спірні торговельні марки.

В процесі розгляду спору з урахуванням відсутності пред’явлених позовних вимог до Департаменту ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2005 Департамент було виключено з кола відповідачів.

Ухвалою названого суду від 15.07.2005 (суддя Прокопенко Л.В.) справу було направлено за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача –ЗАТ СП “Котнар” –до господарського суду Закарпатської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 (колегія суддів у складі: суддя Острович С.Е. –головуючий, судді Нечитайло О.М., Шипко В.В.) зазначену ухвалу скасовано, а справу повернуто на розгляд за підсудністю до господарського суду міста Києва. Постанову апеляційної інстанції з посиланням на приписи частини третьої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ) мотивовано неправомірністю передачі господарської справи за підсудністю в процесі її розгляду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ СП “Котнар” просить скасувати названу постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2005, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, статей 15 та 17 ГПК України (1798-12) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провадження, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у даній справі встановлено, що порушення оспорюваного позивачем права інтелектуальної власності на спірні торговельні марки вчинено за місцем знаходження відповідача у Закарпатській області.

Обґрунтовуючи висновок про підсудність даної справи господарському суду міста Києва, апеляційний господарський суд послався на частину третю статті 17 ГПК України (1798-12) , за приписами якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в томі випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Однак цей висновок є помилковим, виходячи з такого.

Порядок розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами визначено у статтях 15-17 ГПК України (1798-12) .

Так, відповідно до частини третьої статті 15 ГПК України (1798-12) справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Разом з тим, за правилами виключної підсудності, визначеними частиною третьою статті 16 ГПК України (1798-12) , справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Згідно з частиною першою статті 17 ГПК України (1798-12) якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Отже, з огляду на наведені процесуальні норми в даному випадку місцевий господарський суд, встановлюючи підсудність цієї справи при прийнятті позовної заяви до провадження, повинен був з урахуванням вимог частини третьої статті 16 ГПК України (1798-12) передати справу до господарського суду за місцем вчинення порушення прав інтелектуальної власності позивача –місцем виготовлення виноробної продукції із неправомірним застосуванням спірних знаків для товарів і послуг.

Таким чином, оскільки дану справу було прийнято до провадження господарським судом міста Києва з порушенням правил територіального розмежування компетенції господарських судів, посилання апеляційної інстанції на частину третю статті 17 ГПК України (1798-12) є безпідставним.

За таких обставин ухвала апеляційного господарського суду про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, а справа –передачі на розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Керуючись статтями 111-5, 111-9 –111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу спільного українсько-гібралтарського підприємства “Котнар” у формі акціонерного товариства закритого типу задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 зі справи № 20/365 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2005 залишити без змін.