20-3/065 Про стягнення 7 158,42 грн. - Текст документа

ДКП “Аррикон” звернулося до суду з позовом про звільнення ТОВ фірми “Акваторія-порт” приміщення, зважаючи на те, що строк дії договору закінчився 24.03.2004 та стягнення неустойки у сумі 7 158,42 грн., оскільки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (435-15) наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у сумі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення її повернення.

ТОВ фірми “Акваторія-порт” звернулося до суду з зустрічним позовом про визнання договору пролонгованим на той же строк і на тих самих умовах, оскільки в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору договір вважається пролонгованим на тих самих умовах, а в даному випадку наймодавець не звертався до наймача стосовно припинення дії договору протягом місяця після закінчення дії договору.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.06.2005 (суддя Гоголь Ю.М.) у задоволенні позову про звільнення приміщення та стягнення неустойки відмовлено, а в задоволенні зустрічного позову про визнання договору пролонгованим також відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2004 у справі № 20-3/240 встановлено, що договір пролонговано на новий строк, тому первісний позов є безпідставним, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки визнання договору пролонгованим є встановленням юридичного факту, а відповідно до вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) такі спори не підвідомчі господарському суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 (судді: Сотула В.В. –головуючий, Прокопанич Г.К., Щепанська О.А.) апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення змінено, пункт 1 резолютивної частини скасовано, первісний позов задоволено, зобов’язано відповідача усунути перешкоди у користуванні нежилим приміщенням, передавши його за актом позивачу та доручено господарському суду видати відповідний наказ, а також пункт 2 резолютивної частини рішення суду залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що сторона може подати заяву про припинення договору оренди і до закінчення дії договору оренди, а посилання на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2004 у справі № 20-3/240 при розгляді даної справи вважається помилковим на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки правова позиція апеляційної інстанції щодо продовження спірного договору на новий строк у справі № 20-3/240 не закріплена у встановленому законодавством порядку з урахуванням приписів частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України (435-15) , а тому мотивація постанови апеляційної інстанції у іншій справі є тільки оцінкою доказів у справі, тому обставини вказані у мотивувальній частині іншого судового акту, не можуть вважатися преюдиціальними фактами.

ТОВ фірма “Акваторія-порт” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства та підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню в силі, оскільки апеляційною інстанцією при прийнятті постанови порушено пункт 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) та пункт 4 статті 284 Господарського кодексу України (436-15) щодо строків направлення заяви про припинення дії договору оренди, а в разі порушення строків договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих самих умовах; також суд порушив вимоги статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не взявши до уваги постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2004 у справі № 20-3/240, якою встановлено факт пролонгації договору; суд також безпідставно послався на статтю 11 Цивільного кодексу України (435-15) , яка не є процесуальною нормою.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Судами встановлено, що 17.03.2000 між Управлінням з питань комунального майна Севастопольської міської державної адміністрації, ДКП “Аррикон” (позивач) та ТОВ “Фірма “Акваторія-Порт” (відповідач) укладено договір оренди № 125/3-00 нежилого приміщення, загальною площею 150 кв. м, розташованого по вул. Леніна 41 у м. Севастополі.

Протоколом від 04.07.2003 погоджено зміни до умов договору оренди, зокрема строк дії договору продовжено до 24.03.2004

Позивач (орендодавець) вважає, що відповідач (орендар) незаконно займає вказане приміщення, оскільки строк дії договору закінчився, а тому просить суд зобов’язати орендаря звільнити спірне приміщення і стягнути неустойку у розмірі 7 158,42 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” (2269-12) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга статті 17 в редакції Закону № 768/97-ВР від 23.12.1997 (768/97-ВР) ) .

Така ж норма міститься і у частині 4 статті 284 Господарського кодексу України (436-15) .

Судами обох інстанцій встановлено, що після закінчення терміну дії договору оренди № 125/3-00 від 17.03.2000 орендодавцем протягом місяця після закінчення дії договору не направлялась на адресу орендаря заява про припинення договору або зміну його умов, а листом за № 442 від 30.03.2004 позивач повідомив про відкладення вирішення питання про продовження строку дії договору.

Між тим, згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, при розгляді Севастопольським апеляційним господарським судом справи № 20-3/240 за позовом ТОВ “Фірма “Акваторія-Порт” до ДКП “Аррикон” про спонукання укласти договір оренди у постанові від 25.12.2004 встановлено, що оскільки ДКП “Аррикон” направило до ТОВ “Фірма “Акваторія-Порт” своє рішення про неможливість продовження строку дії договору після спливу місячного терміну встановленого законом, договір № 125/3-00 від 17.03.2000 слід вважати пролонгованим на новий строк.

У зв’язку з викладеним, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги ДКП “Аррикон” про звільнення нежилого приміщення є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що позовні вимоги ДКП “Аррикон” про стягнення неустойки витікають з вимог про звільнення незаконно займаного нежилого приміщення, які судом визнані безпідставними, то стгнення неустойки, як встановлено місцевим судом, не підлягає задоволенню з вищевказаних підстав.

Окрім того, місцевий суд мотивовано дійшов висновку, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ТОВ “Фірма “Акваторія-Порт” до ДКП “Аррікон” про визнання договору оренди № 125/3-00 від 17.03.2000 продовженим на той же строк і на тих же умовах, оскільки це є встановленням юридичного факту, а відповідно до вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) такі спори не підвідомчі господарському суду.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на пункт 9.3 договору, що пролонгація договору повинна бути оформлена додатковою угодою не можуть бути взяті до уваги, оскільки як зазначено вище у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2004 договір оренди пролонговано та вказану постанову не було скасовано у встановленому законом порядку.

З урахуванням з викладеного, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Акваторія-порт” задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 у справі господарського суду м. Севастополя № 20-3/065 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м. Севастополя від 14.06.2005.