ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N Б14/27-13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши ДПІ в м. Івано-Франківську
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 року
у справі № Б-14/27-13 господарського суду
Івано-Франківської області
за заявою ліквідатора дочірнього підприємства ТзОВ
“Ficher GmBH” “Фішер-сервіс” Шершуна Любомира
Івановича
до дочірнього підприємства ТзОВ “Ficher GmBH”
“Фішер-сервіс”
про банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора Леник Ю.М. дов. від 26.09.05р. № б/н,
від боржника не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
19.04.2005 року у справі № Б-13-14/27 (суддя Шкіндер П. А.) про
банкрутство ДП “FISHER GmbH” ТОВ „Фішер-сервіс” було визнано
майнову вимогу ДПІ в м. Івано-Франківськ в сумі 326 256,12 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року зазначену ухвалу господарського суду першої
інстанції скасовано, провадження у справі припинено на підставі
п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 у справі № Б-13-14/27 скасувати, посилаючись на не
вірне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме п. 2 ст. 15 Закону
України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 5 Закону України „Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
по тексту –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У відзиві на касаційну скаргу, ЗАТ „Солід” заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що
не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить
касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану
постанову апеляційного суду без змін.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставою для
скасування рішення місцевого господарського є недоведеність
обставин, що мають значення для справи, які місцевий
господарський суд визнав встановленими та неправильне
застосування норм матеріального і процесуального прав.
Згідно п. 6 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
припиняє провадження, якщо підприємство чи організація, які є
сторонами ліквідовано.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої
інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до
матеріалів справи відповідач по справі –ДП „Фішер-сервіс”
ліквідовано як підприємство та вилучено з єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України ще 13.12.2004 року.
На підставі цього судом апеляційної інстанції було припинено
провадження у справі про банкрутство ДП „Фішер-сервіс”.
Судова колегія не погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції, виходячи з наступного.
12.03.2004 року в газеті „Голос України” № 47 було опубліковано
оголошення про порушення справи про банкрутство та відкриття
ліквідаційної процедури ДП “FISHER GmbH” ТзОВ „Фішер-сервіс”.
09.04.2004 року ДП у м. Івано-Франківську звернулася до
господарського суду із заявою про визнання майнових вимог до
боржника, які складалися з податку з власників транспортних
засобів –363.21 грн. та податку на прибуток в сумі 326 256,12
грн.
30.04.2004 року господарський суд Івано-Франківської області
своєю ухвалою відмовив ДПІ у м. Івано-Франківську у включенні до
реєстру вимо7г кредиторів майнові вимоги в частині податку на
прибуток в сумі 326 256,12 грн., яку 05.06.2004 року ДПІ у
м. Івано-Франківську оскаржено в апеляційному порядку.
14.07.2004 року Львівським апеляційним господарським судом
прийнято постанову, якою ухвалу господарського суду
Івано-Франківської області від 30.04.2004 року залишено без
змін. Дану постанову було оскаржено в касаційному порядку
07.08.2004 року, а також подано клопотання про зупинення
ліквідаційної процедури ДП „Фішер-сервіс”
Вищий господарський суд України прийняв постанову від 16.11.2004
року, якою касаційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську
задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову
суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий
розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Судова колегія Вищого господарського суду України мотивувала
свою постанову наступним, а саме: господарські суди
необґрунтовано відмовили у визнанні грошових вимог конкурсного
кредитора –ДПІ в м. Івано-Франківську на суму 326 256,12 грн.
податку на прибуток. Також даною постановою зазначено, що суд
першої інстанції своєю ухвалою безпідставно ліквідував юридичну
особу –ДП „Фішер –сервіс”.
Таким чином, касаційною інстанцією підтверджено правомірність
вимог ДПІ в м. Івано-Франківську викладених в апеляційній та
касаційній скаргах із врахуванням п. 2 ст. 15 Закону України
„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, яким передбачено, що у попередньому
засіданні господарський суд розглядає вимоги кредиторів, вимоги
кредиторів щодо яких були заперечення боржника і які не були
включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Тобто суд першої інстанції з'ясовує чи існують підтверджені
майнові вимоги кредиторів.
З матеріалів справи видно, що ДПІ в м. Івано-Франківську довела,
що станом на день розгляду справи, сума 326 256,12 грн. є
узгодженим податковим боргом.
Крім того, податкове повідомлення-рішення не визнавалося
недійсним ні в адміністративному, ні в судовому порядку
встановленому ст. 5 Закону України „Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому підстав не включати суми
донараховані на підставі винесеного податкового
повідомлення-рішення до реєстру вимог кредиторів у суду не було.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд
Івано-Франківської області своєю ухвалою від 19.04.2005 року
правомірно визнав та включив заявлені вимоги ДПІ в
м. Івано-Франківську до реєстру вимог кредиторів ДП
„Фішер-сервіс”.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року у справі
№ Б-13-14/27 необхідно скасувати, а справу передати до суду
апеляційної інстанції для нового апеляційного провадження.
При новому апеляційному розгляді справи суду апеляційної
інстанції необхідно повно та всебічно розглянути обставини,
зазначені в цьому рішенні, дати їм та доводам сторін належну
правову оцінку і вирішити спір відповідно до діючого
законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року скасувати.
3. Справу направити до Львівського апеляційного господарського
суду на новий апеляційний розгляд.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко