ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 49/66-05(33/120-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий Невдашенко Л.П.
Судді Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у Заступника прокурора Харківської області
відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 14.06.2005
У справі № 49/66-05 господарського суду Харківської
області
За позовом Заступника прокурора Харківської області в
інтересах держави в особі Міністерства палива
та енергетики в особі Акціонерної компанії
“Харківобленерго”
До Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю ім. Г.С. Сковороди
Про стягнення 76162,20 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Волкова С.О.
- відповідача Омельчук О.Й., Ісоєв М.Н.
- прокурора не з’явились
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року заступник прокурора Харківської області в
інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної
компанії “Харківобленерго”, м. Харків звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
ім. Г.С. Сковороди про стягнення 76162,20 грн. заборгованості за
понад договірне споживання електроенергії з посиланням на
неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором
№ 755-039/01 на користування електричною енергією в частині
оплати електричної енергії, спожитої з перевищенням договірної
величини, оплата якої, згідно ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, здійснюється у п'ятикратному
розмірі. Рішенням господарського суду Харківської області від
17.05.2004 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 14.07.2004 року, у позові
відмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що договором
№ 755-039/01 на користування електричною енергією не визначено
граничні розміри споживання електроенергії на спірний період, не
встановлений порядок та терміни їх доведення до відповідача, а
оплата електроенергії проводилась споживачем в обсязі фактично
спожитої електроенергії.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2004
року скасовані вищевказані судові рішення та припинено
провадження у справі з посиланням на те, що заступником
прокурора заявлено позов в інтересах самостійної особи -АК
“Харківобленерго”, яка не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування.
Постановою Верховного Суду України від 22.02.2005 року касаційну
скаргу АК “Харківобленерго”, та касаційне подання Генеральної
прокуратури України задоволено. Постанову Вищого господарського
суду України від 16.11.2004 року, постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 14.07.2004 року та рішення
господарського суду Харківської області від 17.05.2004 року
скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої
інстанції зі стадії порушення справи у господарському суді,
оскільки суди першої та апеляційної інстанції, в порушення ч. 1
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, безпідставно порушили провадження
за позовом заступника прокурора, а Вищий господарський суд
України, визнавши встановленим, що заступник прокурора підписав
та направив до суду позов в інтересах самостійного
господарюючого суб'єкта підприємництва, помилково припинив
провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2005
року по справі № 49/66-05 на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 вказану ухвалу суду скасовано, позовну заяву
заступника прокурора Харківської області з доданими до неї
матеріалами повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду,
прокурор Харківської області звернувся з касаційним поданням до
Вищого господарського суду України, в якому, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
просить її скасувати.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив та зазначив апеляційний суд та видно із позовних
матеріалів та ухвали господарського суду Харківської області -
заступник прокурора Харківської області звернувся до
господарського суду з позовною заявою, в якій визначив орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах - Міністерство палива та енергетики, водночас
прокурор просив суд стягнути кошти на користь акціонерної
компанії “Харківобленерго”.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених
законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі
-рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному
конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною
заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, заявляючи позов про стягнення заборгованості за
перевищення договірних величин споживання електроенергії на
користь акціонерної компанії “Харківобленерго” заступник
прокурора Харківської області необґрунтовано визначив
Міністерство палива та енергетики як орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
оскільки Міністерство палива та енергетики не є позивачем і
стороною у господарському процесі. Акціонерна компанія
“Харківобленерго” є самостійним господарюючим суб'єктом та не є
органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, про
що правомірно зазначено в оскаржуваній ухвалі господарського
суду Харківської області.
Наведене вказує, що позов заступником прокурора підписаний та
направлений в суд в інтересах самостійного господарюючого
суб'єкта, але відповідно до діючого законодавства у заступника
прокурора були відсутні повноваження на підписання та
направлення в суд позову в інтересах саме вказаного окремого
господарюючого суб'єкта, тому колегія суддів прийшла до
переконливого висновку, що позовну заяву, з таким предметом та
підставою, було підписано особою, яка не має права її
підписувати стосовно вказаної юридичної особи.
При таких обставинах, Харківський апеляційний господарський суд
дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала господарського суду
Харківської області від 20.04.2005 року по справі № 49/66-05 не
може бути залишеною в силі та підлягає скасуванню, а позов
заступника прокурора Харківської області та додані до нього
документи повинні бути повернуті останньому без розгляду згідно
вимог п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України не вбачає підстав для задоволення касаційного
подання та скасування оскаржуваної постанови.
Між тим, апеляційний господарський суд безпідставно зобов’язав
господарський суд повернути позовну заяву та додані до неї
документи без розгляду, оскільки скасовуючи ухвалу суду,
апеляційний суд сам вправі повернути позовні матеріали
прокурору, не направляючи їх до місцевого господарського суду з
цією метою.
Враховуючи, що зазначене посилання суду не впливає на суть
прийнятої постанови, абзац 5 резолютивної частини постанови
підлягає виключенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. у справі № 49/66-05 частково змінити, виключивши з
її резолютивної частини 5 абзац.
В решті постанову –залишити без змін.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська