ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 42/357
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні “Союз ділових партнерів”, м. Київ
касаційну скаргу
на постанову від 14.07.2005
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 42/357
господарського суду м. Києва
за позовом Дочірнього підприємства
“Будінвестсервіс” фірми “Київінвест”,
м. Київ
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Союз ділових
партнерів”, м. Київ
Про стягнення 105 090,51 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Данильченко П. Л.
від відповідача – Авраменко О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2004, яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 14.07.2005 задоволено позов Дочірнього
підприємства “Будінвестсервіс” фірми “Київінвест” до Товариства
з обмеженою відповідальністю “Союз ділових партнерів” про
стягнення 103 648,28 грн. основного боргу, 1 442,23 грн. пені за
комунальні послуги. Стягнуто з відповідача на користь позивача
103 648,28 грн. боргу, 1 442,23 грн. пені, та судові витрати.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач прострочив
виконання зобов'язання по оплаті за спірним договором.
Відповідно до вимог ст.ст. 204, 208 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 622, 624 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів
підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за
спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”
( 686-14 ) (686-14)
стягненню підлягає борг та пеня у розмірі, який
вказаний в позовній заяві.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог відмовити посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом не надано
належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, а саме
умовам договору на постачання комунальних послуг.
Крім того, суд безпідставно визнав факт продовження терміну дії
договору, не з’ясувавши належним чином чи дійсно сторонами було
продовжено дію договору.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Дочірнім підприємством “Будінвестсервіс” фірми “Київінвест”
(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз
ділових партнерів” (Споживач) 01.11.2002 укладено договір № 455
про постачання комунальних послуг відповідно до умов якого
позивач зобов’язався надавати комунальні послуги у вигляді
опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу
приміщення площею 1 894 м2 по вул. Котовського, 11 у м. Києві, а
відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця оплачувати
вартість наданих послуг по фактично виставленим рахункам
Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” та
відшкодувати експлуатаційні витрати.
Пунктом 2.1 договору визначено, що строк дії договору з
01.11.2002 по 31.12.2003.
Договір вважається подовженим, якщо за місяць до закінчення
терміну його дії, жодною із сторін не буде заявлено протилежне (
п. 7.5 договору).
По закінченню строку договору, при відсутності розбіжностей з
обох сторін, термін дії договору, продовжується на кожний
наступний рік (п. 3.2.4 договору).
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку, що сторони договору не ставили вимоги про розірвання
договору № 455 від 01.11.2002, тобто договір було пролонговано
на тих же умовах в термін поточного року.
Відповідач листом від 23.06.2004 звернувся до позивача із
вимогою про розірвання договору № 455 з 18.06.2004, тобто
відповідач визнав виконання своїх зобов’язань по 18.06.2004.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач виконав
договірні зобов'язання надавши комунальні послуги у вигляді
опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу
приміщенню, в свою чергу відповідач свої договірні зобов'язання
належним чином не виконав, що підтверджується відповідними
доказами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пункт 5.1 договору передбачає, що за несвоєчасне внесення
платежів споживач сплачує пеню за кожний прострочений день у
розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми
місячних нарахувань, починаючи з 25 числа поточного місяця до
моменту його повного погашення.
Відповідно до ст. 624 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо за порушення
зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у
повному розмірі.
Суд першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної
інстанції підставно стягнули з відповідача основний борг та
пеню.
Посилання скаржника на те, що судом не надано належної оцінки
умовам договору на постачання комунальних послуг перевірено
судом апеляційної інстанції та відхилено як необґрунтоване, а
додаткова оцінка цих обставин не відноситься до юрисдикції
касаційної інстанції.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних
рішень повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи,
дослідили та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням
відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 у справі № 42/357 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська