ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 40/442-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Дукер Ієлени на рішення Господарського суду Харківської
області від 23.12.2004 року у справі № 40/442-04 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Президент», м. Харків,
до Відкритого акціонерного товариства “Серп і молот”, м. Харків,
про зобов’язання передати нерухоме майно у власність,
за участю представників:
Дукер І. –Красникова П. І. (дов. від 19.05.2005 р.),
ВАТ “Серп і молот» –Зінченка К.М. (дов. від 01.01.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач ТОВ “Президент” пред”явив у
господарському суді позов до відповідача ВАТ “Серп і молот»
про зобов’язання передати нерухоме майно у власність.
Вказував, що 13.04.2004 року між ним та відповідачем був
укладений договір інвестування в процедурі санації та додаткову
угоду № 2 до нього, відповідно до умов яких відповідач
зобов”зався передати йому, як інвестору, у власність активи, в
тому числі й нежитлові приміщення площею 2 312,2 кв.м. під
літерою Ф-2 та площею 328,5 кв.м. під літерою АС-1, що
розташовані під № 183 на проспекті Московському в м. Харків.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов”язання щодо
передачі у власність спірних приміщень, позивач просив
зобов”язати відповідача передати зазначені приміщення у його
власність, визнати за ним право власності та здійснити
реєстрацію за ним права власності на споруди.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2004
року (суддя Хотенець П. В.) позов задоволено.
Постановлено зобов”язати ВАТ “Серп і молот» передати на користь
ТОВ “Президент” зазначене у позові нерухоме майно, визнати за
позивачем право власності на це майно за здійснити реєстрацію
права власності на нього за позивачем.
Рішення мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем
зобов”язань за договором інвестування в процедурі санації та
додаткової угоду № 2 та посиланнями на ст. 18 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, як на підставу до набуття права
власності позивачем на спірне майно.
У касаційній скарзі фізична особа Дукер Ієлена, просить
скасувати рішення суду, з підстав порушення судом її законних
прав та інтересів на спірне майно, та відмовити у задоволенні
вимог позивача за безпідставністю.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Розділом ХІІ-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинення провадження,
порушеного за касаційною скаргою, не передбачено, тому справа
переглядається судом касаційної інстанції в межах, що визначені
статтею 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки
ґрунтуюється на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено господарським судом, предметом позовних вимог є
визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю
площею 2 312,2 кв.м. під літерою Ф-2, та нежитлову будівлю
площею 328,5 кв.м. під літерою АС-1, що розташовані під № 183 на
проспекті Московському в м. Харків.
Задовольняючи вимоги позивача про зобов”язання відповідача
передати у власність позивача нежитлове приміщення площею 2
312,2 кв.м. під літерою Ф-2, та нежитлову будівлю площею 328,5
кв.м. під літерою АС-1, що розташовані під № 183 на проспекті
Московському в м. Харків , визнання за ним права власності та
про здійснення реєстрації права власності на споруди, місцевий
господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві
обставини справи правильно встановив і виходив з того, що
вказані приміщення на час укладення між сторонами договору
інвестування в процедурі санації від 13.04.2004 року належали
відповідачеві і позивач набув прав власника на ці приміщення з
законних підстав.
Дійшовши висновку про невиконання відповідачем умов договору
щодо передачі у власність позивачеві спірних приміщення, суд
виклав у рішенні обгрунтовані висновки щодо порушення з вини
відповідача прав позивача.
Дані висновки суду відповідають матеріалам справи, встановленим
судом обставинам, зокрема умовам Договору інвестування в
процедурі санації від 13.04.2004 року та відповідають вимогам
закону – п. 3 ст. 18 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
( 2343-12 ) (2343-12)
, відповідно до яких інвестор (інвестори) за умови
виконання зобов”язань, передбачених планом санації, може
набувати прав власності на майно боржника відповідно до
законодавства та плану санації.
Посилання касаційної скарги Дукер Ієлена, що не була залучена
до участі у господарській справі, про те, що вона є власником
нежитлового приміщення площею 2 312,2 кв.см. під літерою Ф-2
№ 183, що на проспекті Московському в м. Харків, на підставі
договору купівлі-продажу від 4.06.2004 року, укладеного з ВАТ
“Серп і молот», не заслуговують на увагу, оскільки не
спростовують правильності висновків суду щодо належності
спірного майна на час укладення договору інвестування в
процедурі санації відповідачеві.
Будь-яких даних про порушення прав інших осіб при укладені між
сторонами в даній справі договору інвестування в процедурі
санації від 13.04.2004 року судом при вирішенні спору не
встановлено.
Місцевий господарський суд належно перевірив обставин щодо
правового режиму спірного майна - нежитлової будівлі площею 2
312,2 кв.м. під літерою Ф-2 та належності цього майна
відповідачеві і виклав у рішенні правові обгрунтування щодо
зазначених обставин та постановив рішення у відповідності до
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи, (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб”єкта підприємницької діяльності мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
спір за участю
фізичних осіб господарському суду не підвідомчій.
Враховуючи те, що прийнята до провадження у касаційній
інстанції, скарга розглядається за правилами розгляду справи у
суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних
із встановленням обставин справи та їх доказуванням,
постановлене судом рішення відповідає нормам чинного
законодавства - підстав для скасування або зміни рішення
місцевого господарського суду не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дукер Ієлени залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2004
року у справі № 40/442-04 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.