ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 35/177-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Семчук В.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві, касаційну скаргу ДАК “Хліб України”
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 22.10.2004
року
у справі № 35/177-04
за позовом ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб
України”
до дочірнього підприємства ДАК “Хліб
України” ДП “Харківський комбінат
хлібопродуктів № 1”
3-я особа ДАК “Хліб України”
Про стягнення 685514,20 грн.,
за участю представників:
позивача - не з’явились,
відповідача - не з’явились,
третьої особи - Хижняк І.О.,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2004
року у справі № 08/533-03, рішення господарського суду
Харківської області від 12.12.2003 року скасоване, справа
передана на новий розгляд господарському суду Харківської
області.
При новому розгляді справі № 08/533-03 присвоєно № 35/177-04.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2004
року у справі № 35/177-04 (суддя Ільїн О.В.) залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.10.2004 року (судді: Бухан А.І., Смірнов В.Г., Шепітько І.І.)
позовні вимоги ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” до
дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” ДП “Харківський
комбінат хлібопродуктів № 1” про стягнення 685514,20 грн.
заборгованості, задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 1067235,45 грн. основного боргу, витрати по сплаті
державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ДАК
“Хліб України” звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду скасувати, винеси постанову про
поворот виконання мирової угоди від 19.12.2001 року.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника третьої особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13,
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх
доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права,
на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають виходячи з наступного.
Згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Разом з тим, приймаючи оскаржувані рішення та постанову,
господарські суди першої та апеляційної інстанції вимоги
зазначеної норми не врахували, вказівки що містяться у постанові
Вищого господарського суду України від 28.04.2004 року не
виконали.
Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у повному
обсязі, господарський суд першої інстанції не з’ясував: що
сторонами і в який спосіб виконано по мировій угоді, яка частина
боргу, що є предметом даного спору сплачена в такий спосіб, а
відтак не встановив дійсний розмір заборгованості відповідача
перед позивачем.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи оскаржувану постанову,
обмежився загальними фразами про доведеність та обґрунтованість
позовних вимог, а також про те, що передача майна згідно умов
мирової угоди відповідачем не здійснювалася.
Разом з тим, господарським судом апеляційної інстанції не дано
оцінки наявним в матеріалах справи: постанові про відкриття
виконавчого провадження від 25.12.2001 року про примусове
виконання мирової угоди від 19.12.2001 року; акту вилучення у
боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх
стягувачу від 25.12.2001 року; додаткам до акту вилучення майна
від 25.12.2001 року; постанові про закриття виконавчого
провадження від 25.12.2001 року.
Таким чином, викладені в рішенні та постанові висновки не
ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими
судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного
застосування норм матеріального права та порушення вимог
процесуального законодавства.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДАК “Хліб України” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2004
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 22.10.2004 року у справі № 35/177-04 скасувати, справу
передати на новий розгляд господарському суду Харківської
області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
В.Семчук