Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р. у справі № 14/68 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Прім” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд”

про стягнення 38 239,96грн.

за участю представників:

ПВКФ “Прім” –не з’явилися;

ТОВ “Маркет-Трейд” –Прищепа М.О.

В С Т А Н О В И Л А:

Приватна виробничо-комерційна фірма “Прім” звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд” 38239,96грн., у т.ч. 36 147,18грн. основної заборгованості, 726,42грн. збитків від інфляції, 1 366,36грн. пені за період з 28.12.2004р. по 28.02.2005р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав у встановлений договором № 132-ДЗ від 15.01.2003р. строк у повному обсязі взяті на себе зобов’язання щодо оплати відвантаженої у період з 15.01 –06.12.2004р. сиро-молочної продукції (т.1 а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач, користуючись наданим йому правом відповідно до ст. 22 ГПК України (1798-12) , а також враховуючи часткове погашення боргу відповідачем, зменшив розмір заявлених ним вимог та просить стягнути з відповідача 2593,18грн. основного боргу, 1366,36грн. пені, 726,42грн. збитків від інфляції (т.1 а.с.98).

Заявою від 22.04.2005р. ПВКФ “Прім” збільшило заявлені вимоги в частині пені, збитків від інфляції та доповнило заявлені ним вимоги. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 1 467,23грн. пені, нарахованої у період з 28.12.2004р. по 04.03.2005р., 1 496,78грн. збитків від інфляції, 244,53грн. в рахунок трьох процентів річних (т.1 а.с.103-104).

Відповідач у справі – ТОВ “Маркет-Трейд” у відзиві на позов заявлені вимоги в частині стягнення пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції не визнав посилаючись на те, що:

- договором встановлена відповідальність за порушення строку оплати лише у вигляді пені, у зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних необґрунтовані;

- позивачем порушувались графіки поставок, вимоги договору щодо кількості та якості товару, що є підставою для зменшення розміру відповідальності відповідача у відповідності з ст. 219 ГК України (436-15) ;

- позивачем не виконані вимоги п. 5.5 договору щодо надання податкової накладної, яка є підставою для проведення розрахунків (т.1 а.с.109-110).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2005р. з відповідача на користь позивача стягнуто 1 467,23грн. пені, 1496,78грн. збитків від інфляції, 244,53грн. в рахунок трьох процентів річних (т.2 а.с.3-4).

Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що:

- відповідачем на момент прийняття рішення у даній справі повністю погашено заборгованість з оплати поставленої сиро-молочної продукції, яка первісно заявлена позивачем до стягнення;

- строк виконання зобов’язання з оплати продукції відповідачем пропущено, що надає йому право вимагати сплати пені у відповідності з умовами договору, збитків від інфляції та трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України (435-15) ;

- твердження відповідача щодо ненадання податкових накладних, які передаються разом із товаром, не доведені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2005р. залишено без змін (т.2 а.с.23-24).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Маркет-Трейд” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить постанову апеляційної інстанції скасувати, прийнявши рішення про відмову у позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме:

- ст. 638 ЦК України (435-15) , ст.ст. 181, 268 ГК України (436-15) , що призвело до невірного висновку суду щодо укладення договору № 132-ДЗ від 15.01.2003р.;

- ст. 98 ГК України (436-15) щодо направлення ухвали про прийняття апеляційної скарги сторонам, у зв’язку з чим відповідачу не було відомо про час розгляду поданої скарги і остання розглянута за відсутності представника ТОВ “Маркет-Трейд”.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі –ТОВ “Маркет-Трейд” та ПВКФ “Прім” укладено договір № 132-ДЗ від 15.01.2003р., за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання відповідно до замовлення передавати у власність відповідача товар, визначений специфікацією, а останній приймати його та оплачувати на умовах, визначених договором.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР (1540-06) (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР (1540-06) , договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним. При цьому, посилання скаржника на те, що даний договір не містить домовленості сторін щодо всіх його істотних умов правомірно відхилені судом апеляційної інстанції.

Вищевказаний договір підписано 15.01.2003р. –до набрання чинності ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , у зв’язку з чим посилання скаржника на невідповідність його нормам зазначених кодексів безпідставні, оскільки правовідносини щодо його укладення врегульовані ЦК УРСР (1540-06) , чинному на момент укладення договору.

Зокрема, відповідно до 153 ЦК УРСР (1540-06) , договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому, істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Підписаний сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 245 ЦК УРСР (1540-06) , за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Отже, істотними для договору поставки є умови щодо асортименту, кількості, якості товару, строків поставки та ціни.

Вказуючи на неукладеність такого договору, скаржник посилається на відсутність у ньому угоди сторін щодо якості продукції, яка поставляється.

Між тим, умова щодо якості продукції є звичайною умовою, тобто такою, що не потребує спеціального включення до тексту договору, оскільки вважається, що вона є обов’язковою для сторін в силу самого факту укладення договору.

Так, звичайна умова щодо якості продукції, що поставляється, визначена ст. 248 ЦК УРСР (1540-06) . Відповідно до цієї норми, якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам або зразкам.

Отже, оскільки сторони у договорі не визначили спеціальну умову (наприклад, поставка продукції більш низької якості), діє правило, визначене вказаною диспозитивною нормою Закону.

Як встановлено судами, за вказаним договором позивачем поставлялась відповідачу сиро-молочна продукція, яку відповідач брав на себе зобов’язання оплачувати на умовах визначених договором.

Так, відповідно до п. 5.9 договору, покупець сплачує за товар, поставлений постачальником на умовах вищевказаного договору протягом 21 календарного дня з дня отримання товару.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання у встановлений договором строк не виконав, допустивши заборгованість, що погашена у період розгляду спору судом першої інстанції.

Між тим, в силу ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) (чинному на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов’язок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобов’язання відповідачем нормами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) (чинному на момент укладення договору), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Такий же обов’язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання встановлений і ч. 2 ст. 625 ЦК України (435-15) , що діяла на момент вчинення правопорушення.

Таким чином, судами правильно визнані обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних.

За порушення зобов’язання щодо проведення оплати за передану продукцію договором передбачена відповідальність у вигляді пені, розмір якої встановлений сторонами рівним 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.2 договору).

Враховуючи умови договору, а також вимоги ст.ст. 179,180 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 4 Закону України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань”, (543/96-ВР) ст. 231,232 ГК України (436-15) , судом вірно задоволено заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені.

Також безпідставні і посилання ТОВ “Маркет-Трейд” щодо порушення судом апеляційної інстанції його права на участь у судових засіданнях, враховуючи, що:

- ТОВ “Маркет-Трейд” у встановленому порядку повідомлено про час і місце засідання суду апеляційної інстанції –ухвала про прийняття апеляційної скарги товариства та призначення її до розгляду на 20.07.2005р. вручена 17.06.2005р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.12);

- клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з підтверджуючими неможливість явки документами не подавалось.

Крім того, участь представників сторін у засіданнях апеляційної інстанції не є обов’язковою і не визнана такою судом.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р., якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2005р., прийнята з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р. у справі № 14/68 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет Трейд” –без задоволення.