ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 25/215-04-4272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С., (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “ЗЕМ”
засіданні в м. Києві
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 31.05.2005 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“ЗЕМ”
до Малого спортивно-оздоровчого приватного
підприємства “Бедбойз”
та Дочірнього підприємства “Хмельницький
облавтодор” ВАТ “Державної акціонерної
компанії “Автомобільні дороги
“(Кам’янець-Подільський спецкар’єр
Хмельницького обласного управління з
будівництва та ремонту автомобільних доріг)
Про визнання недійсним договору
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до відповідачів про визнання
недійсним укладеного між ними договору від 15.02.2003 року,
посилаючись на невідповідність зазначеного договору вимогам
закону, оскільки майно, що було предметом спірного договору
належить йому на праві власності.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив визнати недійсним спірний договір на
підставі ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та застосувати наслідки
передбачені ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2005
року позов задоволено та визнано недійсним спірний договір і
зобов’язано відповідача ДП “Хмельницький облавтодор” повернути
Малому спортивно-оздоровчому приватному підприємству “Бедбойз”
грошові кошти в сумі 3620 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати та позов задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не
надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача МСОПП
“Бедбойз”, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між Кам’янець-Подільським
спеціалізованим кар’єром Хмельницького обласного управління з
будівництва та ремонту автомобільних доріг та Малим
спортивно-оздоровчим приватним підприємством “Бедбойз” було
укладено договір від 15.02.2003 року купівлі-продажу майна, яке
відноситься до бази відпочинку “Граніт”, розташованого по
вул.Приморській в смт.Затока, Одеської області.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
визнання зазначеного договору недійсним на підставі ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено загальне
правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає
вимогам закону, в частині другій міститься положення, згідно з
яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути
другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості
повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у
грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені
законом.
За змістом ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо майно за плату
придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач),
то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі,
коли майно загублене власником або особою, якій майно було
передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого,
або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають
захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди,
стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правого
механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не
залежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
У той же час, як апеляційний господарський суд, відмовивши в
позові про визнання спірної угоди недійсною виходячи з того, що
позивачем не доведено наявності у нього права власності на
майно, яке є предметом спірної угоди, так і суд першої
інстанції, задовольнивши позов, виходячи з того, що власником
вказаного майна є позивач, на зазначені вимоги закону уваги не
звернули.
Так, результатом задоволення заявленого позову стало
застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються
сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає
себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення
віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 145 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді справи на дані
вимоги норм матеріального права уваги не звернули, що потягло за
собою ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам
закону.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕМ”
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.05.2005 року та рішення господарського суду Одеської області
від 11.04.2005 року скасувати, і справу № 25/215-04-4272
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі суду.
Головуючий В.Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук