ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 21/223
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Укртелеком”, м. Київ
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 21.06.2005
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 21/223
господарського суду м. Києва
за позовом Українського інституту науково-технічної
економічної інформації, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства
“Укртелеком”, м. Київ
Про стягнення 73 459,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Камишин В.В., Андрейко О.І.
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2005, яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.06.2005 задоволено позов Українського
інституту науково-технічної і економічної інформації до
Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення 68
400,00 грн. боргу по договору на створення науково-технічної
продукції № 115/23 від 28.04.2001 та 5 059,00 грн. пені за
неналежне виконання зобов'язання. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 68 400,00 грн. боргу, 5 059,00 грн. пені та
судові витрати.
Суд мотивував своє рішення тим, що згідно ст. 837 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором підряду одна сторона
(підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу
за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем виконано свої договірні зобов'язання належним чином, а
саме створено науково-технічну продукцію, яка була передана
відповідачеві, що підтверджується відповідними доказами.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не
виконав, оплату виконаних робіт не провів.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення
платежу з урахуванням 6-ти місячного строку позовної давності за
попередні шість місяців з дня подання позову.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського
суду скаржник просить їх скасувати та передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що при
винесенні судових рішень судами порушено норми матеріального та
процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що договір № 115/23 та акт № 1 здачі-
приймання продукції з боку відповідача підписаний не
уповноваженою особою першим заступником генерального директора
–Савченком О.Я.
Апеляційний суд не виконав вимоги ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не витребував документи щодо наявності довіреності та інші
докази виконаних робіт,
Крім того, підставою оплати частини вартості етапу, відповідно
до договору, є підписання акту виконаних робіт, який сторонами
не підписувався.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Українським інститутом науково-технічної і економічної
інформації та Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком”
28.04.2001 укладено договір № 115/23 про створення (передачу)
науково-технічної продукції відповідно до умов якого відповідач
доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт по темі:
“Підготовка інформаційно-аналітичних оглядів з питань зв'язку та
телекомунікацій” зміст і терміни виконання основних етапів
визначаються технічним завданням і календарним планом виконання
робіт, що становить невід’ємну частину цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 21.03.2002 до договору №
115/23 від 28.04.2001 на створення (передачу) науково-технічної
продукції термін здачі робіт перенесено на 17.03.2002.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що позивачем виконано свої
договірні зобов'язання щодо створення науково-технічної
продукції та передано її відповідачеві, що підтверджується
відповідними доказами, а саме актом № 1 здачі приймання науково-
технічної роботи від 21.03.2002, який підписаний представниками
сторін та скріплений печатками.
За виконану науково-технічну продукцію відповідач перераховує
позивачу 68 400,00 грн., оплата проводиться поетапно з авансовим
платежем 50% від вартості етапу. Підставою оплати останньої
частини вартості етапу є підписання акту виконаних робіт.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що
відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, оплату
виконаних робіт не провів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Статтею 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що за договором
підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу за замовленням другої сторони (замовника),
а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пункт 4.5 договору передбачає, що у разі прострочення терміну
оплати виконаних робіт замовник (відповідач) сплачує пеню в
розмірі 0,5% вартості роботи за кожний день прострочення, але
загальною сумою не більше двох облікових ставок НБУ.
Суди підставно стягнули з відповідача суму основного боргу та
пеню за прострочення платежу з урахуванням скороченого строку
позовної давності (6 місяців) за попередні шість місяців з дня
подання позову.
Посилання скаржника на те, що договір № 115/23 та акт № 1 здачі-
приймання продукції з боку відповідача підписаний не
уповноваженою особою першим заступником генерального директора
–Савченком О.Я. перевірено судом апеляційної інстанції і
відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідачем не доведено
належним чином те, що договір, додаткова угода до нього, та інші
документи не підписувалися уповноваженим представником
відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних
рішень повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи,
дослідили та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням
відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2005 у справі № 21/223 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська