ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 18/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства “Українська Страхова група” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2005 року у справі № 18/291 за позовом Відкритого
акціонерного товариства “Банк “БІГ Енергія” до Закритого
акціонерного товариства “Українська Страхова група”, третя
особа-Мале приватне підприємство “Промислово-енергетична
компанія “Союз”
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення
страхового відшкодування в сумі 98 131,80 грн., посилаючись на
те, що зазначене зобов’язання виникло в останнього з договору
страхування № ФР-112-06/04 від 11.06.2004 року.
У суді першої інстанції позивач змінив позовні вимоги і просив
стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 76 571,80
грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.11.2004 року позов
задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача
76 571,80 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову
провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняті ним судові рішення скасувати та прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені
судові рішення відповідають чинному законодавству, і тому
просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Відзив від третьої особи на касаційну скаргу до суду не
надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали
справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2004 року між позивачем
та третьою особою було укладено кредитний договір
9 01/05-06-2004, згідно умов якого позивач зобов’язався надати
третій особі кредит у сумі 1 440 000 грн.
П. 1.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається по
частинах, згідно з умовами п. 3.3.2 цього договору. Третя особа
повертає позивачу основну заборгованість по кредиту згідно до
графіку визначеного договором.
Відповідно до п. 1.3. зазначеного договору плата за користування
кредитом встановлюється в розмірі 25% річних.
П. 1.4. договору визначено, що відсотки за користування
кредитними ресурсами нараховується позивачем на фактичний
залишок заборгованості протягом терміну кредитування, тобто з
11.06.2004 року до 08.06.2005 року включно згідно графіку
зазначеного в договорі.
11.06.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено
договір № ФР-112-06/04 страхування фінансових ризиків. Об’єктом
страхування згідно з п. 1.1 договору, є майнові інтереси, що не
суперечать чинному законодавству України, пов’язані з
матеріальними збитками позивача внаслідок повного або часткового
неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування
на умовах, встановлених кредитним договором № 01/05-06-2004 від
11.06.2004 року, укладеним між позивачем та третьою особою.
Згідно з п. 3.1. договору страхування страховим випадком за цим
договором страхування є втрата страхувальником (позивачем)
коштів внаслідок невиконання позичальником (третьою особою)
своїх зобов’язань перед позивачем по поверненню кредиту та
сплаті відсотків за його користування в строки та на умовах, що
передбачені кредитним договором.
Також договором страхування передбачено, що у випадку, якщо
третя особа у передбачені кредитним договором строки не
здійснить повністю погашення свого кредитного боргу та (або) не
сплачує відсотки за користування кредитом, обумовлені кредитним
договором, позивач письмово сповіщає про це відповідача на
протязі п’яти банківських днів після дати прострочки. Ця подія
кваліфікується як страховий випадок. З цього моменту настає
відповідальність відповідача сплатити позивачу страхове
відшкодування або аргументовано відмовити страхувальнику у цій
виплаті згідно зі строками та умовами цього договору.
П. 7.1 договору страхування передбачено, що страхове
відшкодування виплачується відповідачем на підставі заяви
позивача та страхового акту в десятиденний строк (за винятком
вихідних та святкових днів) після отримання всіх необхідних
документів (письмової заяви позивача та завірених банківських
виписок з позичкового рахунку, рахунку простроченої
заборгованості за кредитами та або рахунку нарахованих доходів),
що підтверджує розмір заборгованості третьої особи за кредитним
договором.
Ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором
страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої
виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми
(страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або
іншій третій особі.
П. 2 ст. 20 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
передбачено обов’язок страховика протягом двох робочих днів, як
тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити
заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для
своєчасного здійснення страхової виплати або страхового
відшкодування страхувальнику.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування
проводиться страховиком згідно з договором страхування або
законодавством на підставі заяви страхувальника (його
правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування)
і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається
страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у
формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на
себе зобов’язання за кредитним договором, а третя особа
неналежним чином виконала свої зобов’язання за цим договором в
частині погашення кредиту та в частині погашення відсотків за
користування кредитом і на день подання позову мала
заборгованість перед позивачем 80 000 грн. за основною сумою
кредиту і 18 131, 80 грн. за відсотки, а на день розгляду справи
в засіданні суду першої інстанції частково погасила свою
заборгованість перед позивачем, розмір якої після часткової
оплати складає 76 571, 80 грн.
Судом також встановлено, що позивачем були виконані всі дії,
визначені п. 7.1 договору страхування, а саме, на адресу
відповідача були направлені заяви про невиконання третьою особою
своїх зобов’язань за кредитним договором, до яких були надані
документи, що підтверджують розмір заборгованості третьої особи,
а відповідачем зобов’язання за договором страхування не виконані
і страхове відшкодування у розмірі заборгованості третьої особи
за кредит в сумі 76 571,80 грн. на користь позивача не сплачене.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний
господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність
правових підстав для стягнення з відповідача 76 571, 80 грн.
страхового відшкодування й обгрунтовано задовольнив в цій
частині позов, припинивши провадження в решті позову у зв’язку з
частковою сплатою заборгованості за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 1211 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська
Страхова група” залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду м. Києва від
17.11.2004 року в справі № 18/291.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук