ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 13/600
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши закритого акціонерного товариства
касаційну скаргу “Теплоенергія”
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 15.06.2005 року
у справі № 13/600 господарського суду Запорізької
області
за позовом закритого акціонерного товариства
“Теплоенергія”
до комунального підприємства “Виробниче
ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання
№ 6”
третя особа закритого акціонерного товариства
“Запоріжзв'язоксервіс”
про стягнення 12 311 636,08 грн.,
За участю представників сторін
від позивача Біляченко О.В. дов. від 25.01.05р. № 03,
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2004
року у справі № 13/600 (суддя Серкіз В.Г.) за позовом ЗАТ
„Теплоенергія” до комунального підприємства „Виробниче
ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6” (далі по тексту
–КП „ВРЕЖО № 6”) про стягнення 12 311 636,08 грн. у задоволені
позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишена
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, ЗАТ „Теплоенергія” звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року у справі № 13/600 скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на не
вірне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме ст. 161 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, КП „ВРЕЖО № 6” заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що
не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить
касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану
постанову апеляційного суду без змін.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та
відповідачем складалися на підставі договору 01.10.1999 року № 5
предметом якого є відпуск теплової енергії у гарячій воді
населенню у зв'язку з чим КП „ВРЕЖО № 6”, виступаючи стороною за
цим договором, є „Виконавцем послуг”
Крім зазначеного договору, між тими ж сторонами 01.10.1999 року
був укладений ще один договір № 222, предметом якого є відпуск
теплової енергії у гарячій енергії на власні потреби КП „ВРЕЖО
№ 6”, яке у цьому договорі є „Споживачем” теплової енергії.
Спір виник по стягненню заборгованості за договором „№ 5 від
01.10.1999 року по заборгованості, яка виникла у населення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2001 року між
КП „ВРЕЖО № 6”, ЗАТ „Теплоенергія” та ЗАТ „Запоріжзв1язоксервіс”
було укладено договір № 008-4/01-2001 про співробітництво по
веденню розрахунків за спожите населенням тепло і гарячу воду,
відповідно до умов якого в період з 31.12.2000 року по
31.08.2002 року населення, яке проживає в будинках,
обслуговуючих КП „ВРЕЖО № 6”, сплачувало вартість комунальних
платежів, у тому числі і за теплову енергію ЗАТ
„Запоріжзв'язоксервіс” на адресу КП „ВРЕЖО № 6”. Прийняті від
населення грошові кошти розщеплювалися на складові частини,
формувалась загальна відомість, сума платежів за теплову енергію
та гарячу воду перераховувалась ЗАТ „Теплоенергія”.
Судом апеляційної інстанції підставно зазначено, що після
проведення сторонами звірки розрахунків, позивачем була зменшена
сума вартості поставленої теплової енергії, зазначивши, що в
період з 01.12.2000 року по 01.09.2002 року відповідачу
відпущено теплової енергії на загальну суму 12 988 723,53 грн.
Господарські суди встановили, що відповідачем визнана сума
відпущеної енергії в розмірі 12 094 444,72 грн. за період з
01.01.2001 року по 01.09.2002 року, але вартість відпущеної
теплової енергії у грудні 2000 року у розмірі 894 278,80 грн. не
була підтверджена у зв'язку зі знищенням документів.
Позивач підтвердив вартість відпущеної у грудні 2000 року
теплової енергії у сумі 894 278,80 грн., надавши Акт виконаних
робіт та рахунки. Таким чином вартість відпущеної теплової
енергії за період з 01.12.2000 року по 01.09.2002 року склала
12 988 723,53 грн.
В період з.12.2000 року по листопад 2004 року, згідно відомостей
позивача, відповідачем сплачено 13 558 478,80 грн., у тому числі
через ЗАТ „Запоріжзв'язоксервіс”.
Відповідачем вказано, що в період з.01.2001 року по жовтень 2004
року позивач отримав суму 13 197 034,21 грн.
Позивач проти суми 13 197 034,21 грн. заперечив, зазначивши, що
з цієї суми підлягають виключенню сума 24 366,14 грн., згідно
рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 382 від
03.12.2002 року та № 413 від 28.10.2004 року.
Судом апеляційної інстанції підставно зазначено, що з
урахуванням сплаченої відповідачем у грудні 2000 року суми
434 707,49 грн., яка була підтверджена позивачем та виключенням
суми 24 366,14 грн. згідно рішень Виконавчого комітету
Запорізької міської ради № 382 від 03.12.2002 року та № 413 від
28.10.2004 року загальна сума, сплачена відповідачем в період з
01.12.2000 року по жовтень 2004 року склала 13 607 375,56 грн.
Як видно з матеріалів справи, і не заперечується позивачем, що
відповідачем в заявленому періоді перераховано коштів в сумі,
яка перевищує вартість отриманої теплової енергії на 618 652,03
грн. (12 988 723,53 грн. –13 607 375,56 грн.).
Суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що
відповідачем в повному обсязі виконані прийняті зобов'язання
щодо перерахування ЗАТ „Теплоенергія” отриманих від
безпосередніх споживачів (населення) грошових коштів за
відпущену з.12.2000 року по серпень 2002 року теплову енергію у
гарячій воді.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Запорізького
апеляційного господарського суду від 15.06.2005 року у справі
№ 13/600 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без
задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Теплоенергія” залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.06.2005 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко