ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 13/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Комунального підприємства “Сєвєродонецьккомунсервис” на
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
05.05.2005р. у справі за позовом Сєвєродонецького комунального
автотранспортного підприємства № 032810 до Акціонерної страхової
компанії “Оранта-Лугань”
про стягнення сум
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року Сєвєродонецьке комунальне автотранспортне
підприємство № 032810 (правонаступником якого є Комунальне
підприємство “Сєвєродонецьккомунсервис”) пред'явило в
господарському суді позов до Акціонерної страхової компанії
“Оранта-Лугань” про стягнення 31891 грн. страхового
відшкодування.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.02.2005р.
(суддя Яресько Б.В.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
05.05.2005р. (судді Баннова Т.М. –головуючий, Медуниця О.Є.,
Семендяєва І.В.) рішенням господарського суду Луганської області
від 24.02.2005р. було скасовано, у задоволенні позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р., а
рішення господарського суду Луганської області від 24.02.2005р.
залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що справу до касаційного перегляду було призначено
заздалегідь, підстав для відкладення її розгляду, за обставин
викладених у клопотанні відповідача, немає.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення страхового відшкодування.
Як видно з матеріалів справи, 20.03.2003р. за № 4 між
Акціонерною страховою компанією “Оранта-Лугань” (страховик) та
Сєвєродонецьким комунальним автотранспортним підприємством
№ 032810 (правонаступником якого є Комунальне підприємство
“Сєвєродонецьккомунсервис”) було укладено договір страхування
автомобіля ВАЗ 21103 (2002р. випуску, реєстраційний № 07886 АО),
який належав страхувальнику і був закріплений за його
працівником –Никоновим А.А.
(а.с. 24 –28 т.1)
09.08.2003р. внаслідок ДТП вказаний транспортний засіб було
пошкоджено.
Зазначене сторонами не оспорювалось.
За цим договором сторони обумовили керуватись Законом України
“Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, правилами страхування № 4 від
27.01.1997р., як і зазначили у п. 1.1, що предметом договору є
страхування об’єктів, перерахованих у п. 1.2 (автомобіль ВАЗ
21103), відповідно до Правил № 4 “Добровільного страхування
транспортних засобів” (далі –Правила).
Згідно ст.ст. 17, 25 Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
Правила страхування розробляються страховиком для
кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в
Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення
відповідного виду страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування
проводиться страховиком згідно з договором страхування або
законодавством на підставі заяви страхувальника (його
правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування)
і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається
страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у
формі, що визначається страховиком.
За приписом пункту 7.1 згаданого договору при настанні події,
яка може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник
надає страховику або уповноваженому ним Агенту документи: заяву
на виплату страхового відшкодування, перелік знищеного майна,
документи компетентних державних органів, які підтверджують факт
настання події, довідку, надану вигодоотримувачем про наявність
заборгованості за кредитним договором і строках її погашення.
Як встановлено судом другої інстанції при повторному розгляді
справи, позивачем, у порушення умов договору (підп. 2 п. 6.3.4,
п. 7.1), не було надано страховику у визначений строк
відповідних документів.
З огляду ж положень п. 10.1.6 зазначеного договору страхування,
у випадку невиконання страхувальником зобов’язань, передбачених
п.п. 6.3 та 7.1, страховик має право відмовити останньому у
виплаті страхового відшкодування.
Водночас, за приписом пункту 11.9.3 Правил страхове
відшкодування не вплачується, якщо збиток виник внаслідок
керування страхувальником транспортним засобом у стані
алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або без
свідоцтва на право керування.
Судом другої інстанції достовірно також встановлено, що ДТП
сталось за обставин, коли водій позивача перебуваючи у стані
алкогольного сп’яніння, передав автомобіль іншому працівнику
позивача та третім особам, які також знаходились у нетверезому
стані.
Отже за встановлених дійсних обставин, діючого законодавства,
яке регулює спірні правовідносини, укладеного договору, яким суд
дав належне юридичне обґрунтування та виходячи з того, що під
діями юридичної особи є дії його працівника, а терміном
“законодавство” охоплюється як закони, так і підзаконні акти,
апеляційний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність
підстав для задоволення позову, підставно скасувавши рішення
господарського суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятої
судом другої інстанції постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства
“Сєвєродонецьккомунсервис” залишити без задоволення, а постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р.
без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук