ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2005 Справа N 10/850-13/468
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський
пивоварний завод” на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.04.2005р. та на рішення господарського
суду Запорізької області від 14.12.2004р. у справі за позовом
Комунального підприємства “Водоканал” до ВАТ “Мелітопольський
пивоваренний завод”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003р. Комунальне підприємство “Водоканал”
пред’явило в господарському суді позов до ВАТ “Мелітопольський
пивоваренний завод” про стягнення 15 680,82 грн. за скид стічних
вод з перевищенням норм допустимих концентрацій, встановлених у
договорі № 37 від 21.04.2003 р. на відпуск води з комунального
водопроводу та прийом стічних вод.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Запорізької області від
14.12.2004р. (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2005р.
(судді Кричмаржевський В.А. –головуючий, Мойсеєнко Т.В.,
Юхименко О.В.), позов було задоволено, з відповідача стягнуто 15
680,82 грн. основного боргу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2005р.
та рішення господарського суду Запорізької області від
14.12.2004р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Предметом спору є стягнення плати за скид стічних вод з
перевищенням допустимої концентрації шкідливих речовин.
Вирішуючи спір по суті, суд як першої, так і другої інстанції
виходив з доведеності заявлених вимог.
Проте з таким висновком судових інстанцій погодитись повністю не
можна.
Як видно з матеріалів справи, суд, виходячи з того, що для
роз’яснень питань, які виникли при вирішенні господарського
спору, потребують спеціальних знань, призначив відповідну
експертизу.
(а.с. 30-33)
У подальшому з результатами проведеної експертизи суд не
погодився, навів власні висновки з питань поставлених перед
експертом, з чим погодитись не можна.
За приписом ст.ст. 41, 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для
роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського
спору і потребують спеціальних знань, господарський суд
призначає судову експертизу.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового
експерта господарський суд може призначити додаткову судову
експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну
судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому
експерту.
Відповідно до роз’яснень президії Вищого господарського суду від
11.11.1998р. № 02-5/424 (із змінами і доповненнями) “Про деякі
питання практики призначення судової експертизи” ( v_424800-98 ) (v_424800-98)
додаткова експертиза призначається судом після розгляд ним
висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути
неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом
заслуховування експерта неможливо.
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі
надані йому об’єкти або не дано вичерпних відповідей на всі
поставлені перед експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений
нечітко або носить непевний, неконкретний характер.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або
за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано
необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи,
або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну
судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження
у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом
одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту
(експертам) (п.п. 9.1, 9.2).
Суд вирішуючи спір наведених положень процесуального закону та
роз’яснень не врахував.
При вирішенні спору слід суду звернути увагу і на положення
роз’яснень, які містяться у п.п. 4-6, як і на припис ч. 3 ст. 10
Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”
( 113/98-ВР ) (113/98-ВР)
.
Суд другої інстанції, залишаючи рішення господарського суду без
змін на зазначене теж належної уваги не звернув.
За таких обставин ухвалені судові рішення визнати законними і
обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з’ясувати дійсні обставини справи і, в залежності від
встановленого та вимог законодавства, яке регулює спірні
правовідносини, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Мелітопольський пивоварний завод” задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.04.2005р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 14.12.2004р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук